Донбаське дихання Євро почав відчувати вже при посадці в поїзд Київ-Донецьк. Англійська мова заповнила весь вагон, нарахував штук 5 англомовних купе.
"Не, ну пацаны бл…, "Спартак" чемпион!" - вже сидячи в купе, почув дикий крик російською з ярковираженним московським акцентом. Виглянувши у коридор, зрозумів, що не помилився в походженні діалекту: в вагон буквально увірвалися кілька хлопців у спартаківських футболках і шарфах. Через пару з'явилася міліція, до серйозного конфлікту, слава Богу, не дійшло. Поїзд тим часом рушив, провідниця увійшла зібрати квитки.
"Вы не русские? Нет? Слава богу", - звернулася вона, полегшено зітхнувши. - А то я этих буйных предупредила: если хотите нормально доехать, ведите себя тихо и без лишних разговоров."
Запропонувала чай, каву. Потім теж саме сусідам-англійцям.
"Нічого не розуміють, тільки жести", - знизала плечима.
Фани з Туманного Альбіону тим часом починали веселитися: пили пиво "Оболонь", закушуючи переважно їжею з Макдональдсу. Розмовляли спочатку не дуже голосно.
Спартківські фани тим часом відчайдушно намагалися потоваришувати з англійцями. Запропонували помінятися футболками, почули категоричну відмову.
"Да ну их, пошли, пацаны темы не х.. не хавают", - віддалилися в своє купе.
Англійські вболівальники тим часом вивчали пам'ятки вагона, до речі радянського типу. Першим здивуванням одного з них стала безуспішна спроба відсунути штору: вона постійно падала разом з карнизом, що висить на двох зігнутих цвяхах. Як мінімум питання: "А куди це я потрапив?" можна було прочитати на обличчі другого, коли він вийшов з туалету. Третій не розумів, чому скрипить дверь і треба докладати стільки зусиль, щоб її закрити. Четвертий прибіг і з захопленням почав хвалитися друзям знятими на мобільник пам'ятками української глибинки.
Росіяни тим часом не втрачали надії "взяти в полон" англійців. У чергову атаку пішли зі здавалося б безвідмовною зброєю - горілкою.
"Пацаны, drink водка, let's go" - заглянув в купе один з них. Для більшої переконливості взяв зі стола пакет соку.
"No, no", - почули категоричну відмову. "Уламати" не вдалося, сік довелося ставити на місце.
Апогей англійских веселощів припав до години ночі, розмови переросли в пісні.
"Как этим козлам сказать, чтобы заткнулись?", - чую розмову провідників на шляху за чаєм - А я откуда знаю?".
Повторивши про себе пару раз "Keep silent", постукав у купе до англійців. Подіяло. Але тільки на цих. Іншим вже мені довелося лупануть в стінку. Поступово заспокоїлися, ніч пройшла тихо.
З одним з англійців на ім'я Крейг вдалося поспілкуватися зранку.
"Приїхав з Бірмінгема. Весь день перед від'їздом гуляв Києвом", - говорить він.
"За кого вболіваю в Англії? За "Шеффілд". "Челсі" не люблю, хоч вони і Лігу Чемпіонів виграли ", - говорить він.
Питаю, що найбільше сподобалося в Україні.
"Дівчата", - відповідає сходу.
Цікавлюся, що здивувало у вагоні
"Спальні місця. В Англії поїзда сидячі. В іншому? Потягне", - махнув рукою.
Питаю прогноз на матч Франція-Англія. "Нічия 0:0"
Про потяг запитав і у Філіпа, на Євро приїхав з Чилі.
"Щось середнє між хорошим і дуже поганим" - сказав він.
До Донецька приїхали з майже півгодинним запізненням: по дорозі декілька раз зупинялися, пропускаючи "Хюндаї".
"Задолбало, сука, это Евро, тормозишь из-за него у каждого столба" - обурювався один з провідників.
У самому місті евроатмосфера кипіла строго в околицях "Донбас Арени". Дуже багато приїхало росіян. Відчуття, що Донецьк перейминували в Ростов. Навколо було чутно "Ростов! Ростсельмаш! ". Пару людей зустрів з атрибутикою "Кубані". Були й ті, хто приїхав з інших регіонів. Олександр, Максим, Євген та Анастасія добиралися з Калуги.
"Буду вболівати за Францію, я на них поставив, - каже російською Олександр. - За Україну? Само собою, про що мова? Як не повболівати за братів-слов'ян? Після матчу відразу в фан-зону і тримаємо кулаки за Вас ", - каже Олександр.
Питаю, як перетинали український кордон.
"З нашого боку було більше проблем, ніж з Вашого. Українці взагалі ні до чого не чіплялися, весь час усміхалися. Їм, напевно, дали завдання наклацати побільше фоток з нами і нашою атрибутикою", - сміючись, говорить він.
У ларьків з атрибутикою Євро-2012 черга не припиняється, хоча ціни не маленькі. Футболки, наприклад - 200-250 грн, м'яч "Танго" - 1300 грн. Вода і пиво теж розлітаються. Бокал пива 0,5 л - 16 грн, півлітрова кола - 14 грн.
Вхід в медіа-центр - через металошукач. Речі - на стрічку і через камеру.
Закінчивши писати ці рядки, збираюся підкріпитися. В меню для журналістів салати по 32 і 50 грн, суп за 38 грн і різний булочно-пиріжковий набір.
До початку матчу залишається дві години.
2 
1
Коментарі
52