Причини їхати в Іран: традиційна кухня

Іранська традиційна кухня - смачна, різноманітна, трохи незвична. Чого тільки варті їхні лаваші, сири, йогурти, солодощі та чаї. Іранці обожнюють їсти в колі сім'ї.

В більшості столом слугує звичайна скатертина, розстелена на підлозі. Найперше за "стіл" сідають чоловіки та гості. Жінки, особливо у глибинці, зазвичай сідають збоку.

Подають все відразу. Окрім десертів, чаю та фруктів. Тут їдять рис, варений та смажений, баранину, овочі, багато зелені. Як в Україні, хліб - усьому голова, так і в Ірані, лаваш – усьому голова. Тут немає великих хлібопекарень. Лаваш випікають або безпосередньо вдома, або у маленьких приватних пекарнях, з кількома, часто традиційними глиняними, печами. Власник такої пекарні пече лаваш якісно, як для себе. Адже купують у нього лише сусіди. Навіть у великих містах такі міні-пекарні ви знайдете майже на кожній вулиці.
Купують лаваші гарячими, щойно з печі. До столу подають ще теплими.

Трапеза триває доволі довго. Після неї господиня та її діти, інколи інші присутні жінки, збирають все зі столу і швидко миють посуд. Тим часом чоловік зі старшими синами та гостями розмовляють. Іранці можуть годинами говорити про політику. Тим часом жінки підносять чай та фрукти.

Одного разу ми потрапили на річницю весілля до заможного подружжя старшого віку. Гостини відбувались у просторій квартирі в престижному районі міста Есфахан. На свято прибули всі найближчі родичі - всього осіб з тридцять.

Коли ми прийшли, жінки поралися на кухні, готували їжу. Чоловіки в залі сиділи на кріслах, пили чай і гомоніли. За якийсь час жінки швидкими рухами розстелили по центру кімнати велику скатертину і почали накривати "стіл".

Найперше на килим до столу, схрестивши ноги по-турецьки, сіли чоловіки та хлопці. Потім запросили мене з чоловіком, як іноземних гостей. Опісля приєдналися жінки та дівчата. Деяким жінкам місця не вистачило, тому вони їли в сусідній кімнаті.

Найцікавішою частиною застілля був десерт. На центр кімнати винесли великий торт. Жінки й дівчата почали з ним традиційні танці, вимагаючи гроші від чоловіків. Потім до танцю приєднались господарі. Незабаром танцювали всі. Назбиравши грошей, жінки почали розрізати торт та роздавати присутнім. Їли його без чаю. Його подали після десерту.

Забава тривали зо три години посеред білого дня. На святі був відсутній алкоголь. В Ірані він заборонений релігією та законом.