19 вересня в обійсті 37-річного Ігоря Ковальчука із села Жежелів Козятинського району Вінниччини знайшли 48 авіабомб. Напередодні він хотів установити металевий паркан навколо будинку. Найняв трьох односельчан.
— Як довбали землю, то спочатку наткнулися на відро. В другому місці вдарили ломом у шось твердіше, точно не похоже на відро. Руками рили ту землю і витягли міну, — розповідає Артур Лазаренко, 26 років. — Нікого не звали, стали дальше копати. Хазяї гроші за це платять. Потім викопали другу, третю бомбу. Тоді покликав головиху. То тих емчеесників наїхало тьма.
Ковальчук купив дім узимку потай від дружини Тетяни. Дізналася про нього, коли оформили документи.
— Продавали за безцінь. Узяв за 7 тисяч доларів. Його повалю, новий построю. Тут землі 80 соток і місце хароше під житомирською трасою. Хай буде, в нас діти ростуть. Жінка трохи сердиться. Каже, нашо воно мені. А тут ще ці бомби жару дали, — говорить Ігор. — Чи хоч би що наснилося чи привидилося, нічо не передвіщало такого сюрпризу.
Ігор Ковальчук почав частіше молитися:
— Просив Бога, щоб усе обійшлося, бо рядом ще й автобусна зупинка. З Біблією не розстаюся. Щотижня беру до рук і читаю.
Доки сапери діставали бомби, Ковальчук був на роботі. Працює машиністом екскаватора на каоліновому кар'єрі.
— Помню, звоне мені: "Тьоща, я забора ставлю!", на другий день: "Тьоща, там міна!". А якби вони самі на тій міні підірвалися, не дай Бог, стільки б горя наробили. І не знали б про ті бомби, якби не захтів вирівняти забора, — каже 61-річна Надія Тягунська, теща Ковальчука.
Коли виявили боєприпаси, викликали охорону.
— Цілу ніч охраняв, ходив туди-сюди, щоб не заснути, пів'яблуні з'їв, — сміється дільничний 29-річний Олександр Тимчик. — Тут точно захоронений склад. Бо коли викопували ті бомби, вони були акуратно зложені у металеві ящички, як мали кудись транспортувати, бо були без взривчатки. За останні роки взагалі їх багато вичавляють, бо метал має свойство підніматися на поверхню.
Дорогою зупиняється сусід Ігоря Ковальчука.
— Раньше тих мін ніхто й не бачив. Попробуй його тронути, то чорт його зна, що буде. Краще його не чіпати. Старіші люди розказують, що в тій хаті колись було кабаре. Там німці гуляли, веселилися, а рядом у ліску стояв цілий склад боєприпасів. Ще пацанами бігали ворували патрони і на вогні зривали, бо голови на в'язах не мали, — говорить 56-річний Олексій Орищук. — Як робив трактористом, то в полі вирив якусь дурь. Витягнув, а то бомба. Коли її зірвали, яма була, як ця хата.
Знайдені бомби відвезли у кар'єр села Комсомольське цього ж району. Там їх і підірвали.
2 
1
Коментарі