— Таке свято треба хоч раз у житті побачити. Люди просто відпочивають на вулиці, — каже львів'янка 20-річна Анастасія Мирна. У п'ятницю вона поїхала поїздом до Одеси на фестиваль "Гуморина", присвячений Дню сміху.
В Одесі 1 квітня оголосили офіційним вихідним. Зранку вулиці ретельно прибрані. Проспекти починають наповнюватися людьми об 11.00. Більшість рухаються до Приморського бульвару, зупиняються біля Дюка — пам'ятника герцогу Еммануїлу де Рішельє. Купують карнавальні маски й кольорові перуки за 45–65 грн.
— Чоловіки й жінки в голубих, фіолетових, салатових перуках, — дивується львів'янка. — Ніхто не соромиться бути кумедним. Я боялася, що це буде схоже на наш львівський обливаний понеділок, другий день після Великодня. Тоді хлопці знущаються над дівчатами, доводять їх до сліз. А тут усі добрі.
Посеред площі навколішки стоїть чоловік із рушником на плечах. Хлопець бігає кругом нього, кольоровими спреями розфарбовує волосся.
— Чоловіча голова — 10 рублів, жіноча — 20, — закликає охочих.
Біля пам'ятника Рішельє чоловік тримає фото президента Віктора Януковича. Унизу напис: "Життя покращилося". Щоб сфотографуватися з плакатом, вишиковується черга. Чоловік за це грошей не бере. Каже, зробив для сміху.
О 12.00 на Дерибасівській розпочинається карнавал. Вулицю обступають із тисячу міліціонерів. Просять людей звільнити проїжджу частину.
— Тут почався парад міліції, — регоче у мобільний телефон чоловік років 40. — Вас, напевне, зі всієї області зігнали? — звертається до сержанта. — Зараз у цей момент точно десь відбувається пограбування банку.
— Три як мінімум, — відповідає міліціонер.
На колесах їде велике ліжко. На ньому герої телепрограми "Каламбур" махають людям руками. З ліжка у гучномовець хтось начитує жарти про подружнє життя: "Женився сам — зупини товариша". Натовп регоче.
— Колись це справді було свято, — розповідає 37-річний одесит Валерій Градан. — Треба було всього кілька копійок на трамвай до центру — і ти отримав масу задоволення. Михайло Жванецький, Роман Карцев виступали просто на вулицях. Зараз вони зірки, звєздять і ручками махають усім звисока.
До розмови приєднується його товариш Сергій Марченко, 40 років:
— 2002-го по Миколаївській трасі на "уралах" їхали курсанти Одеського військового училища. Кидали в іномарки, що їхали позаду, гайковими ключами "шістдесяткою" з пінопласту. Але машини з траси з'їжджали, водії кермо вивертали, лякалися, — згадує. — Була і несмішна історія. Дівчина 1 квітня своєму хлопцю-солдату в армію подзвонила. Пожартувала, що заміж виходить. А він на чергуванні застрелився.
Коментарі