Україна звільнить всі території та буде проводити реформи, бо це справа виживання. Суспільство все більш прозахідне, а отже влада буде вимушена реагувати й чинити відповідно. За поганого сценарію, після війни Росія буде далі для нас загрозою і обстрілюватиме. За хорошого, там буде зміна режиму. За умови доброї роботи ППО, нам будуть допомагати відбудувати країну, інвестуватимуть у виробництво. Будемо розвиватися подібно до Ізраїлю. Уже є і буде ще більше зміщення ділової активності в центр і захід країни. Умовний колективний Захід прийняв стратегічне рішення, що Україна – його частина, тому вступ в ЄС і НАТО – неминучі. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів бізнесмен, громадський діяч, засновник просвітницької ініціативи "Останній капіталіст" Валентин Краснопьоров.
Як може завершитися активна фаза бойових дій, і як Україні будуть допомагати відбудуватися?
Можливі різні сценарій. На Заході є консенсус, що Україна має право звільняти території, включаючи Крим.
Базовий сценарій, що з часом Московія програє на полі бою. Відступить з України і ставатиме все більш схожою на щось середнє між Іраном і КНДР. Буде намагатися співпрацювати з міжнародним ринком через Китай. На відміну від Північної Кореї, у Кремля замість ідеології чучхе, російський фашизм.
Москва залишатиметься ворожою, постійно завдаватиме нам болю чи тиску. Це означає, що постійно маємо залишатися в тонусі, подібно до Ізраїлю. Завжди бути готовими до прямих чи гібридних агресій.
Росія програє, але не захоче підписувати жодної мирної угоди. Залишиться у стані війни з нами та торговельної - з Заходом
З огляду на це, Україні треба вибудовувати систему ППО, бути готовими відбити атаку на землі, в повітрі чи на морі. Це формує специфіку розвитку. Основний сценарій – Росія програє, але не захоче підписувати жодної мирної угоди. Залишиться у стані війни з нами та торговельної з Заходом.
Московське суспільство не реагує на війну, не готове впливати на режим чи змінювати його. Якщо Москва зможе за рахунок продажу зі знижками нафти та газу для Індії і Китаю забезпечити собі шмат хліба, то буде залишатися ворожим сусідом. Готуємося до гіршого, сподіваючись на краще.
У цих обставинах Захід продовжуватиме допомагати нам. У нього є доктрина стримування у війні проти ядерної держави, тому робитиме це завжди акуратно. Така стратегія обережної війни, щоб не спровокувати на ядерний удар. Проте є стратегічне рішення – допомогти Україні відновити цілісність.
США і ЄС допомагають через озброєння, технологічну допомогу ЗСУ, вчать солдатів, посилюють наш військово-промисловий комплекс. Якщо напряму не дають певну зброю, то допомагають нам самим її виготовити.
Інша сфера – фінансова допомога, підтримка бюджету, бо ми обмеженні в можливості генерувати ресурси. Будь-яка галузь економіки, крім ІТ-сектору, має спад. Особливо металургія - на 70%.
Чи у випадку постійної загрози нападу або ракетного удару Росії хтось із західних інвесторів захоче інвестувати в Україну, будувати тут щось?
Якщо Україна зможе збивати близько 90% ракет, тоді так. Західні системи Iris-T та NASAMS мають десь таку ефективність. Тим паче, якщо країна зможе відбити нову можливу наземну агресію. Якщо буде рішення транснаціональних корпорацій прийти в Україну, то не бачу перешкод.
Перший шок минув, країна вистояла. У нас багато проблем – пройшов спад економічної активності, дефіцит бюджету, логістичні та інфраструктурні клопоти, але все вирівнюється. Ізраїль жив і розвивався так десятиліттями. Його бомблять, і було багато війн із сусідами, проте він процвітає.
В Україну будуть заходити інвестиції, коли звільнимо території та зможемо збивати майже всі ракети
В Україну будуть заходити інвестиції, коли звільнимо території та зможемо збивати майже всі ракети. Проблема буде тільки в прифронтових районах, де росіяни можуть стріляти системами С-300 (діють на відстані до 300 км. – Gazeta.ua). Там - біда. Коли звільнимо південь, ризики практично зникнуть для Запоріжжя та Дніпра. У зоні ризику залишиться Харків, міста Донбасу.
Більшість території країни можна буде захистити з повітря. Західна зброя буде допомагати. Не тільки NASAMS і Iris-T, але слід лобіювати надання авіації. Вона ефективно збиває ракети. Наприклад, американські винищувачі F-16. Вони значно кращі, ніж їх радянські аналоги, якими зараз активно збиваємо російські ракети.
Російські запаси вичерпуються. Вони не можуть щомісяця запускати по сотні ракет. Зараз вистрілюють все, що виготовили десятки років тому. Ракетний терор теж не буде безконечним.
Яким може бути процес відбудови та приходу західних інвестицій?
Захід розуміє, що Україні треба допомогти відбудуватися. Найкраще - грошима росіян. Але з тих російських $300 млрд, які начебто заморозили, по факту знайшли близько $90 млрд (як пише Forbes, Заходу вдалося знайти і заарештувати не більше третини від валютних активів Банку Росії за кордоном - $80-100 млрд, а всього на Заході заблоковані $300 млрд російських резервів, де решта - наразі невідомо. – Gazeta.ua).
В США та ЄС має бути політичне рішення про бажання входження західних корпорацій на український ринок
Головне запитання – нове місце України в західній торговельній системі. Куди заходимо, чим торгуємо? Що можемо продукувати і продавати? Для цього слід відкривати свої ринки для західних товарів і їхні - для наших. ЄС майже відкрив, США - ще ні. Має бути політичне рішення, щоб західні корпорації заходили до нас. Українські еліти мають вирішити, що хочуть їх тут бачити.
У 1990-х і в 2000-х цього не зробили. Пішли на догоду "червоним директорам" і не пустили сюди конкурентів. Природний відбір зробив за українську владу вибір – ці підприємства й так здохли. Зайшли до нас хіба McDonald's та Coca-Cola – в ніші, не потрібні вчорашнім комуністам. Потрібно привести сюди Bosh, Siemens та Volkswagen як зробили в 1990-х поляки і чехи.
Україні потрібна для початку об'ємна, але не надто складна збірка – товарів альтернативної енергетики, вітряків і сонячних панелей, інших складових, які допомагають розвиватися промисловості Заходу. Можемо виконати такі роботи й відповідні корпорації могли б до нас зайти. Владі США та країн ЄС теж треба дати їм гарантії, коли будуть вагатися, чи заходити.
Києву слід розвивати продукти і послуги, які потрібні глобальному західному ринку. У нас високий індекс людського розвитку. Достатньо людей, які розуміють необхідні інженерні речі, налагоджена логістика, відновлять інфраструктуру.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Перемога наступного року – оптимістична перспектива" – Конрад Музика
Цей шлях залежить від влади України, країн ЄС, США чи спільних?
Від двосторонніх відносин. Для української сторони треба подальша допомога в проведенні реформ і створенні державних інституцій. Ми не завершили справу з публічним управлінням, судами, органами слідства, фіскальної та податкової служб. Хоча ситуація покращується, але далека від ідеальної.
Частково ми вже сказали, що хочемо цих реформ. Дещо зробили після 2014 року. У результаті, побачили як на західну Україну почали приходити японські корпорації, які збирають деталі, напівпровідники до авто. Більш-менш бізнес-клімат захищений. В Україні багато й позитивних змін.
Важко уявити, щоб рейдери віджимали підприємство в японської корпорації. Зокрема, вона захищена тим, що без сенсу забирати бізнес, який робить якусь із тисяч деталей для єдиного продукту.
Україна частково створила сприятливі умови для західного капіталу. Корпорації поволі почали заходити. Але слід далі будувати інституції та йти назустріч західним нормам і стандартам ведення справ.
На Заході є політичне рішення, Україна - частина їхнього світу, яку треба економічно інтегрувати
Зі сторони Заходу, є політичне рішення, що Україна стала частиною західного світу, яку треба економічно інтегрувати. Для нас відкриваються західні ринки, будуть знімати торговельні бар'єри, запустять програми підтримки. Наприклад, влада США може допомогти Україні страхувати ризики роботи корпорацій, які зайдуть в Україну.
Щось схоже до Угоди про асоціацію з ЄС?
Так, але це набагато глибші процеси. Угоди про асоціацію ЄС підписав навіть з деякими країнами Африки. Натомість те, що кажу, це ряд угод зі США та країнами Євросоюзу, які показують, що в нашу країну варто вкладати. Бо ми – частина західних глобальних ланцюжків.
Чи зміститься після війни регіонально структура бізнесу в Україні?
Вона вже змістилася після 2014 року. Війна пришвидшила процес. Відкриваються більше процесів збірки в західних областях, бо це логістично ближче до ЄС. Також змінюється структура. Наприклад, через те, що в Україні багато дешевого зерна, яке важко вивезти, почало більше розвиватися тваринництво. У різних галузях свої структурні зміни з загальною рисою – посилення відсотку доданої вартості в кінцевому продукті.
Інвестиції будуть це посилювати й будемо далі продавати менше ресурсів, а більше товарів з вищою доданою вартістю.
Росія через вісім років війни на Донбасі змусила промисловість по можливості пересуватися в центральну та західну частини України
Росія через вісім років війни на Донбасі змусила промисловість по можливості пересуватися в центральну та західну частини України. Якщо беремо базовий сценарій, що на наших кордонах залишиться ворожа та агресивна РФ, то виробництво все більше буде зсовуватися в центр і захід. Хоча в Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі збережеться. Коли звільнимо схід і південь, ці міста стануть безпечними. Найбільше з-поміж великих міст переосмислити економічну діяльність доведеться Харкову.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Остання атака Росії – аргумент, щоб поставляти більше ППО" – Юліуш Сабак
В якому стані зараз українська економіка, й наскільки добре вона тримається в даних умовах?
Якщо вдаватися до метафор, це людина, яка може функціонувати, але їй для цього слід постійно змінювати батарейки в апараті серцебиття. Батарейки нам дає Захід - постійна макрофінансова допомога. Водночас ми не повністю на подачках – українська економіка адаптується, працює, намагається видавати товари і послуги, від агросектору до ІТ і навіть металургії.
Зараз найбільш складний період – зима, холод, постійні бомбардування інфраструктури, вимкнення електроенергії. Її для населення забирають, зокрема, в промисловості. Від цього потерпають всі сектори, крім пріоритетного - військово-промислового комплексу. Завдяки ВПК захищаємося, а гроші заробляємо в інших сферах.
Українська економіка в доході на душу населення має не такий високий спад, враховуючи умови. Із країни виїхало десь 6 млн людей разом із заробітчанами, тож населення трохи більше 30 млн. Спад ВВП - 30%. Якщо розподілимо на фактичну кількість людей в країні, то на душу населення погіршення не таке катастрофічне, як могло б бути в цих обставинах. Особисті втрати добробуту не такі великі, як того хотіла б Московська імперія.
Проходимо найважчі часи, але з допомогою Заходу катастрофи не буде
Проходимо найважчі часи, але з макрофінансовою та іншою допомогою Заходу катастрофи не буде. Відновлення після війни теж буде доволі швидким. Як вже бачили, все окрім металургії оперативно повертається до роботи – завод Coca-Cola та інші бізнеси, які були біля Києва, переважно відновили роботу.
Особливо виробництва, які добре себе показали на міжнародних ринках. Вони швидко знаходять капітали та відновлюють роботу. Для бізнесу головне не так матеріальна цінність товару, як наявність клієнта. Якщо зберегли останніх і є логістичний доступ до міжнародних ринків, то відновити діяльність не складно.
Наскільки впевнено почувається гривня, й чи є ризики її нового обвалу?
Із такою макрофінансовою допомогою, яку отримуємо, немає. Більше того, через реформи Нацбанку і його правильні рішення, ми в не надто гіршому становищі, ніж країни Балтії щодо інфляції. Знецінення щодо долара за період війни лише на 12 грн - з 28 грн до 40 грн. Насправді, дуже класні результати.
НБУ поводив себе дуже професійно з перших днів. Існують певні незручності, але всі обмеження логічні, бо в країні війна.
У НБУ є всі інструменти і він їх грамотно використовує. Немає такого, що якийсь олігарх під час війни сказав – правила стосуються всіх, але не мене, бо це б'є по моїх інтересах. І немає, щоб політики такому потурали. Це одна з наших перемог.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Політичне завдання з Кремля – взяти Бахмут" – Іґаль Левін
Яких найбільш нагальних реформ потребує Україна, щоб розвиватися після війни, подібно до наших західних сусідів?
Реформа судової гілки влади, митниці, податкової. Іноді досі остання діє як орган побору, а не сервісний.
Важлива подальша судова реформа. Вона активно проходила за період коаліції "Солідарності" та "Народного фронту" в 2015-2019 роках. Провели реформу Верховного суду і ситуація покращилися. Наприклад, мій друг Павло Бойко виграв суд на хорошу суму в олігарха Ріната Ахметова в Верховному суді. Тобто, звичайний підприємець виграв чесний суд в олігарха. Але є проблеми з нижчими інстанціями, які теж треба реформувати.
Україна по реформах отримує на 4- за 5-бальною шкалою
Ми провели реформу публічних фінансів, і закупівельну – Prozorro. Україна по реформах отримує на 4- за 5-бальною шкалою. Немає однієї чи двох реформ, які проведемо, й все буде добре. Є початки змін у багатьох сферах, які слід довести до пуття. На різних ділянках маємо різний ступінь прогресу.
Україні потрібна подальша приватизація. У нас досі багато державних підприємств на дотаціях і вони смокчуть бюджет. Треба переглянути перерозподіл бюджету після війни, зменшити податкове навантаження.
"Шокова терапія", яку провели західні сусіди, нам уже не потрібна. Половину шляху, а то й більше, ми пройшли. Треба лише продовжувати.
Наскільки вірогідно, що після війни США та ЄС будуть працювати з українською владою за принципом "гроші в обмін на реформи"?
Наша влада навіть без морквини має проводити реформи. Це справа національної безпеки. Після 2014 року існували проблеми з безпекою, але не такі тотальні як зараз. В України немає виходу, окрім як реформуватися. Або продовжимо реформи, або зникнемо.
Без України Захід відстріляється від московитів. Ми без Заходу - ні
Ми дуже залежні від допомоги партнерів. Без України Захід відстріляється від московитів. Ми без Заходу - ні. Хоча з нами йому легше та з меншою кров'ю їхніх громадян, ніж без нас. У нас ставки більші. Суспільство тепер теж більш готове до прийняття реформ, ніж рік тому.
Українцями часто маніпулювали, щоб не проводити реформ. Зараз, за опитуваннями Центру Разумкова, вони дуже адекватно ставляться до цих питань. Навіть до МВФ довіра більша, ніж недовіра. Оскільки в нас електоральна демократія, і влада робить те, що підказують соцопитування, то консенсус в суспільстві та владі дозволить робити те, що слід. З огляду на такі тенденції, дивлюся з оптимізмом на долю реформ.
Багато говорять про "план Маршалла" для України. Для відбудови країна потребує до $1 трлн. Звідки можуть взяти такі гроші, хто може дати, та за яких умов?
Це, перш за все, репарації з Росії. Потім, донорські гроші, подібно до того, як вже зараз вливають в Україну. Далі - кредити. Але не певен щодо цифри. Київ максимально завищує суму, аби отримати достатньо. Не думаю, що можемо розраховувати аж 1$ трлн.
Це будуть російські гроші, гранти та кредити на відбудову від Заходу. Але це не зовсім "план Маршалла". Той, що Америка дала Європі після Другої світової війни – це обігові кошти для запуску виробництва задля активної торгівлі зі США. Слід було запустити економіки країн, зруйнованих війною, та налагодити між ними хорошу торгівлю. Дати їм змогу генерувати капітали. В Україні вже працює економіка.
Однозначно, будемо в ЄС і НАТО. Питання лише: коли?
Наскільки після війни стане більш реальною перспектива нашого вступу в ЄС і НАТО?
Тепер однозначно, що там будемо. Питання лише: коли? І в тому, в якій мірі та наскільки довго заспокоять Росію. Прийняте остаточне рішення інтегрувати нас в західні інституції.
Які бачите оптимістичний та песимістичний сценарії майбутнього України в найближчі 5-10 років?
Оптимістичний - Росія розвалиться або бодай там зміниться влада. Залишиться конкурентом для нас, але не таким вороже налаштованим. Не буде війни. Україна активно інтегрується в ЄС без обстрілів та постійного тиску Москви. Відбувається наше влиття в західний цивілізаційний світ. Відновимо повністю свою територіальну цілісність і житимемо без екзистенційних загроз.
Песимістичний - Україна відновлює контроль над своїми територіями. Це майже неминуче. Але залишається постійна загроза від Російської імперії. Ми тримаємося як Ізраїль.
Росія може розпастися?
Мало шансів на такий сценарій. Розпад – суб'єктний процес. Хто суб'єкти в РФ? Хто може боротися за визволення регіонів? Можливо, місцеві регіональні армії з образою на Москву за те, що посилає "гарматне м'ясо" з бідних районів в Україну? Але сумніваюсь, що хочуть розкачувати човен. Немає ідеї та міфології самостійності в тому ж Сибірі чи інших частинах.
СРСР розвалився, бо цього хотіли України, країни Балтії, Грузія. Були суб'єкти. Так само в 1917 році розвалилась Російська імперія. А в Росії ніхто, крім Кавказу, не хоче виходити.
Там може змінитися режим, Росія може стати реальною федерацією, де суб'єкти мають владу на місцях, а не все віддають в центр. Такий варіант РФ буде для нас меншою загрозою.
2 
1
Коментарі