— Індонезія відрізняється від Європи чи приміром Америки. У нас зовсім інше ставлення до оголеного тіла, — обурюється Хасім Музаді, голова найбільшої організації мусульман Індонезії. — "Плейбою" просто не місце серед наших соціальних норм.
Чоловічий журнал "Плейбой" виходить у 20 країнах світу, крім США, де він був заснований 53 роки тому. Зараз його планують видавати в ісламській Індонезії, а це дуже не подобається консервативним релігійним лідерам. Кілька сотень протестувальників, які на початку тижня вийшли на вулиці Джакарти, закликали "не друкувати цей бруд".
Проте не всі індонезійці ненавидять "Плейбой".
— Порно продається найкраще, — сміється Феррі Абдула, який торгує журналами на вуличних перехрестях. У нього в руках кілька різних журналів. Зверху — каталог меблів, під ним — місцевий журнал "Цицьки", в якому купа знімків голих жінок і порнографічних історій. — Я вже десять днів намагаюся продати цей каталог. А от "Цицьки" розходиться куди швидше.
"Плейбой" друкував інтерв"ю з ісламськими діячами
— Це просто невиправдана ненависть до західного продукту, — пояснює голова Союзу незалежних журналістів Едді Супрапто. — Вони не знають: погано це чи добре. Просто чують назву — і думають про порнографію. Люди не знають, що "Плейбой" друкував інтерв"ю з американськими мусульманськими діячами і статті про Аль-Каїду.
Едді Супрапто каже, що в країні продається кілька десятків інших журналів, які містять значно відвертіші фотографії, ніж ті, що їх собі дозволяє "Плейбой". Деякі райони столиці відомі тим, що в них можна придбати порнографічне відео на будь-який смак. Крім того, поліція звітує про велику кількість порно, яке скачують з Інтернету.
"Плейбой" уже підписав контракт з місцевою компанією про видання журналу. Головний редактор індонезійського видання Девід Вокер переконує, що журнал не міститиме фотографій оголених жінок чи малюнків порнографічного характеру.
2 
1
Коментарі
1