Медаллю імені Патона раджу нагороджувати людей, які вгробили набуток інших
Ніхто йому не сказав років 20 тому: "Прадіду, ти б відпочив"
Чому не сумую за академіком Борисом Патоном? Мабуть, колись була розумна і талановита людина. Мабуть, за заслуги очолив Українську академію наук.
Але, як і балеринам, академікам не треба чекати, поки їх будуть носити на руках.
Я щоразу сумно дивлюся на оголошення на під'їзді: "Прибиральниця. 7500 грн, 15 змін на місяць, спецодяг, соцпакет".
Якщо ви не в курсі - це зарплата доктора історичних наук в НАНУ. Але на відміну від прибиральниці, це потребує принаймні 15 років підготовки.
А я лише кандидат наук і просто сумую за тим, як при Патоні втратили гарний продукт Вернадського та Скоропадського. Онучата голі.
Тому "медаллю імені Патона", що затвердили, я раджу нагороджувати людину, яка просто вгробила набуток інших, у тому числі родичів і батьків.
Тому це виходить Шнобелівська премія. Або її український аналог, бо при совісті я б нагороду імені Бориса Патона прийняти посоромився. Дійсно соромно за дурного столітнього діда, який десь загубився у цьому світі. Але ж ніхто йому не сказав років 20 тому:
- Прадіду, ти б відпочив, може? Там зміна підросла з тих, з ким ти до Другої світової війни гуляв? Ну, може, хоча б на клас молодше? Юні та жваві.
Коментарі