Москва дістала з полиці план "Шатун". Буде війна

До розхитування ситуації підключається Білорусь

Росія концентрує війська за п'ятдесят кілометрів від білоруського кордону і за 250 від українського.

Росія розгортає нову дивізію у Волгограді та перекидає десантно-штурмовий батальйон до Криму.

У Чорному морі проводять навчання ППО та ПРО із захисту флоту.

Командувач Південним військовим округом Олександр Дворніков – до цього командувач угрупуванням у Сирії, а до цього мій командир полку у Чечні – заявляє про постачання до Криму комплексів С-350. Дворніков – це той чувак, якого перекидають на чергову війну.

Ще одна фаза загострення на фронті.

У мережу потрапляють відомості, що Росія влила багато грошей для розкручування антивакцинаторської істерії в Україні.

Білорусь вкрай активізувала постачання мігрантів на кордон та міграційний шантаж ЄС.

Білорусь без пояснення причин відмовилася продавати електроенергію Україні.

Мінськ підписує пакет документів, які припиняють суверенітет Білорусі.

Захарова щоразу робить заяви про те, що Київ недоговороспроможний.

Росія відмовляється від зустрічі у "нормандському форматі".

До Москви прилітає директор ЦРУ Вільям Бернс.

Просте перерахування цих фактів говорить нам про те, що пауза, яку Москва взяла після обрання Володимира Зеленського, сподіваючись на договороспроможність нового президента, схоже, добігла кінця. Ставку на Зеленського закрили. З полиці знову взяли план "Шатун" і з нього здули пил. Тільки цього разу до розхитування ситуації підключається і Білорусь з "батьком" на чолі, який ліг під Кремль навіть не те, що повністю, а… Чорт, навіть не можу підібрати метафори, яка б відповідала ситуації "більше, ніж на сто відсотків".

Яку підлість тепер готує Росія, ми з вами можемо тільки здогадуватися. Точно про це знають лише десяток людей у Москві.

Можливо, це розгойдування надзвичайної ситуації з мігрантами в Білорусі, а потім прохання ввести війська, бо самі ми бідні, з таким потоком упоратися не можемо, допоможіть нам, старші брати. Відмінна де-юре причина для де-факто анексії, до речі. Не підкопаєшся.

Можливо, підготовка до чергового вторгнення.

Можливо, шантаж цим вторгненням, як уже було кілька разів, і всі ці рази цей шантаж спрацьовував, і всі ці рази до Москви також прилітали високопосадовці і розповідали Путіну про можливі наслідки.

Можливо, просто чергова спільна спроба розгойдування ситуації, а там, як піде.

А, можливо, підготовка до війни з Туреччиною – після підписання пакету документів між Туреччиною та Азербайджаном війна на Південному Кавказі стає практично неминучою, а це одразу Крим, а це одразу сухопутний коридор, а це одразу Маріуполь і Бердянськ.

Що саме із цього списку вони готують, ми не знаємо. Ми знаємо тільки, що, напевно, чергове лайно.

У цей момент головнокомандувач України постить фото про те, як він розпрощався із вчорашньою вечерею.

Щоразу я дивуюсь тому, як неймовірно вчасно Україна примудрилася обрати ось це у президенти. Путіну, звісно, неймовірно щастить. Нафта знову лізе вгору. Світова криза газу та просто позамежні ціни на тисячу кубів. Вугілля і атомна енергетика теж попруть угору, до бабці не ходи. У Штатах божевільні неосоціалісти з одного боку і божевільні кью-анони з іншого. У них своїх проблем зараз багато - а буде ще більше, до речі, це лише початок. На Україну, дивлячись на те, що тут відбувається, забив взагалі весь світ і українську карту окремі гравці використовують тепер тільки виключно у своїй грі - Байден, наприклад, для протистояння Китаю. Німеччина і Франція у цьому питанні вже майже зовсім лягли під Росію. У самій Україні клоун при владі, антиваксери і рекорди смертності.

Коли мене запитують: "Аркадію, чому ви вважаєте, що буде війна", я щоразу дивуюсь, як дівчинка.

Чому я вважаю, що буде війна?

Ні, мої друзі. Це ви чому вважаєте, що війни не буде? Ну, ось переконайте мене. За таких розкладів.

Після того, як Байден висунув Путіну ультиматум із терміном у пів року, пів року вже минуло. І Путін, здається, цього разу послання почув. І, схоже, вкотре почав грати у перезавантаження. І, схоже, США вкотре купляться на цю стару дудку – просто тому, що інших варіантів у них особливо немає. Візит Бернса цього разу вже був візитом відновлення відносин. Нехай і, як і раніше, напружених - але все ж таки це початок розмови.

Це означає, що Україна вже не є настільки ключовим каменем спотикання, що через неї жодні контакти неможливі. Це означає, що Україна згодом буде відсунута убік.

А грати в довгу та чекати із засідки Путін вміє.

Війна буде. Друга серія неминуча. У тотальну війну зі спробою захоплення усієї України я вже не вірю. Але локальні спроби відкусити той чи інший шматок, причому, значний шматок, зовсім не маленький шматок – і, причому, не лише на Сході та Півдні, тут уже Білорусь входить у гру – будуть точно.

Росія від цього не відмовиться. Ніколи. Ну, принаймні, до смерті Путіна. А помирати він поки не збирається.

Оригінал