Великий наступ Росії: є чим, є на чому. Питання - коли?

Доки українська влада вирішує питання, де взяти гроші на зарплати військовим - на Росії повним ходом іде як мобілізація, так і набір контрактників. Близько 40 тис. нових окупантів на місяць - це більше, аніж наші ЗСУ втигають утилізувати. Тож - незабаром чекаємо на новий наступ Кремля? Звідки його очікувати?

У навколовоєнних медіа - як українських, так і російських - вже майже анонсували наступ росіян на Суми та Харків у найближчі тижні. Для створення цього образу пішло все - від вільного тлумачення інтерв'ю главкома ЗСУ Сирського до відверто фейкових новин. Однак станом на зараз навряд чи можно бути настільки категоричним і для цього є певні обставини.

Те, що росіяни готують літній наступ на фронті - це очевидні речі, так було протягом усієї російсько-української війни. Як правило, взимку бойові дії затухали і активізувались навесні - влітку. Саме впродовж зимових місяців готувався резерв особового складу, ремонтувалась техніка, накопичувались запаси боєприпасів (зокрема, балістичних ракет). Саме це відбувалось і цієї зими.

Можливості

Багато хто з людей, мало дотичних до військових дій, що послуговуються виключно зведеннями Генерального штабу ЗСУ, нині стверджують: особового складу у російської армії недостатньо для проведення будь-яких наступальних дій. Але це зовсім не так. На жаль, російська система контрактної служби все ще дозволяє росіянам на четвертий рік повномасштабної війни не тільки закривати питання втрат, але й накопичувати оперативні резерви. За найбільш обережними оцінками, своїх 40 тисяч добровольців (не мобілізованих) на місяць - російська армія отримує. І для цього в бюджеті поки що знаходяться 2 мільярди рублів (близько $23,7 млн) щодня.

Другий момент - очевидно, що російські генерали зменшили час на підготовку новобранців (порівняйте з нашими реаліями, де курс БЗВП постійно збільшується) і таким чином чисто теоретично досить швидко отримують додаткових солдатів. За дужками зостається рівень навченості такого людського матеріалу, але при цій тактиці, яку ми бачимо на фронті, це й не дуже важливо. Немає сенсу розробляти і впроваджувати якийсь тактичні новинки, поки є достатня кількість охочих вмерти за мільйони від держави.

Не варто забувати і про ще один дуже важливий чинник - весняний призов на строкову службу, який стартував у березні 2025 року. Причому, судячи з указу Путіна, збройні сили мають поповнитися рекордними 160 тисячами призовників. Для порівняння: у 2024 році це було 150 тисяч, у 2023 - 147 тисяч, у 2022 - 135,5 тисячі осіб.

До виконання указу російські силовики підійшли дуже відповідально: стрічки російських новинних сайтів вже переповненні звістками про кампанію з примусової доставки призовників до військоматів прямо з вулиць та торговельних центрів по всій країні. Звісно, на залучення строковиків до ведення бойових дій є певні обмеження, але механізми примушення до переходу на контрактну службу вже відпрацьовані і доволі велика частина строковиків дуже швидко перейдуть у розряд контрактників.

Щодо бойової техніки - тут теж потрібен зважений погляд на ситуацію. Нікого не повинні вводити в оману відео з відбиття штурмів російських військових на цивільних автомобілях, скутерах і іншому хламі - броньованої техніку у росіян ще достатньо. Питання в тому, як швидко вони можуть її накопичити. Річ у тім, що в 1992 році, коли РФ і інші країни постсовка підписували певні документи про обмеження кількості танків та інших броньованих машин, Москва зробила "фінт вухами" і перекинула "зайву" частину бронетехніки за Урал (формально - азійська частина країни). І зараз вони ударними темпами намагаються піднімати зі зберігання всю цю армаду. І при наявності грошей та методом "канібалізації" їм це вдається.

Але перекидати на фронт - це ще та логістична проблема, так як фактично існує тільки один шлях - Транссиб, який й так використовується на межі своїх можливостей. Саме тому накопичення бронетехніки відбувається вкрай повільно. Але те, що техніка ще є, якщо дивитись на цифри того, що дісталось РФ після розпаду СРСР і мінусуючи втрати в двох чеченських війнах і нашій війні - докананий факт.

Цілі

На момент написання цього матеріалу очевидно, що на літню кампанію 2025 року у російського командування є дві основні цілі. Перша й найбільш очевидна - наступ в Донецькій, Луганській та Запорізькій областях з ціллю захоплення якомога більшої території. Ця ціль незмінна з 2022 року, але зараз вона вельми актуальна. Якщо Трамп в якийсь момент, умовно кажучи, "не махне рукою на Україну", а все ж таки принудить РФ до підписання перемир'я, то воно очевидно буде проходити по межах актуальної лінії фронту.

Друга ціль, яку теж давно озвучив Путін - це створення так званих "санітарних зон" на транскордонних територіях. І тут слід очікувати активізації на харківському та сумському напрямках. Про що вже відкрито говорять і наші військові, і західні військові експерти.

Перспективи

Звісно, що інформація про російське угруповання військ на прикордонних напрямках доволі уривчаста, але з того об'єму, який є у автора з офіційних і неофіційних джерел, можливо зробити однозначний висновок: на тому ж Сумському напрямку станом на середину квітня немає достатньої кількості військ, щоб прорвати підготовлену оборону. Немає і маркерів підготовки глобального наступу - а для цього потрібно "всього нічого": зібрати достатню кількість військ, перш за все інженерної та броньованої техніки, пройти з мінімальними втратами мінні поля (а те, що вони на прикордонні готувались з квітня 2022 року - сумнівів немає ні у кого), завдати потужний артилерійсько-ракетний удар, який дозволить не тільки знищити підготовлені опорні пункти, але й забезпечить умови для розгортання наступу. І для цього у військових є певні маркери у вигляді логістичних зусиль, але станом на зараз наша військова розвідка цього не бачить.

Але з іншого боку, не можна говорити, що зібрані росіянами війська взагалі "ні про що" - вони здатні провести доволі обмежену наступальну операцію без прориву лінії оборони - як говорять військові аналітики, десь в глибину на 10 км і до 30 км по фронту.

Цього буде недостатньо для формування "санітарної зони", але, на жаль, вистачить для більш масованих ударів по тих же Сумах. А на сьогодні очевидно, що росіяни перейшли до терористичних атак цивільного населення (і це не тільки балістичний удар на Вербну неділю, але й постійні майже цілодобові удари ударними безпілотниками). Розширення плацдарму дозволить росіянам використовувати й РСЗВ, та й просто артилерію.

Для чого росіянам потрібні так безглузді удари по цивільній інфраструктурі із загибеллю місцевих мешканців? Відповідь очевидна: колосальний тиск на умовний "тил" з метою розхитати внутрішню єдність українців, максимально знизити рівень стійкості суспільства, а значить - знизити здатність продовжувати опиратися агресору. В умовах нестабільності геополітичної ситуації, розмов про майбутнє перемир'я формування у свідомості якнайбільшої кількості наших громадян відчуття фатальності та банального страху - дуже потужний фактор впливу на владу.

На жаль, поки що росіянам вдається отримувати максимальний ефект від таких ударів по цивільних - кількість задіяних ударних дронів та їхній асортимент збільшується майже кожного дня, збільшується і кількість ударів балістичними ракетами. І ефективність таких ударів росте завдяки як зміні тактики використання "Гераней", так і за рахунок того, що Україна у своєму тилу не може прикрити високоефективними засобами ППО буквально все та всіх. Прикривають насамперед військові та критично важливі щодо функціонування держави об'єкти, супротивник це знає та усвідомлює, тому й обирає для ударів саме мирні квартали та об'єкти цивільної інфраструктури: таким чином досягається максимально можлива шкода з загибеллю людей.

Замість висновків

Як буде розвиватись ситуація на фронті найближчим часом - "питання із зірочкою". І воно виникає кожного міжсезоння на цій війні. Військове мистецтво тому й мистецтво - кожна зі сторін планує максимально незручний для противника розвиток ситуація - наприклад, удар на несподіваному напрямку. Звісно, що в цих умовах ті, хто обороняються (а очевидно, що станом на зараз це саме Україна) вимушені розпорошувати свої резерви, розробляти масу оборонних планів, не знаючи, де противник завдасть основний удар кампанії. І тому ми можемо тільки сподіватися на високий професіоналізм наших військових. Ну й, звісно, максимально підтримувати своє військо.

Gazeta.ua