На бігові доріжки єдиного ТВ-марафону вийшли нові учасники. Улюбленець ефірів Пригожин передав естафету іншому військовому злочинцеві, а мер української столиці – міністрові вітчизняної культури.
День за днем ми досліджували тюремне позавчора, бахмутське вчора й недавній безславний похід на Москву головного вагнерівця. Завчали бездонні матюки, які не здатна запікати жодна техніка. Вираховували президентські перспективи вурдалака. Уже на порозі спальні стояли від безвиході. Аж тут наспів Гіркін зі своїм арештом.
Ефіри пожвавилися, ожили. Послужливі марафонці, не маючи впину, рвонули вперед. Уже вилізли на екрани фото розвідувальних візитів терориста в Україну у складі релігійних місій. Спливли спогади про Слов'янськ, криваве свавілля в Донецьку…
Річ у тім, що без Московії в марафоні не можна. Не тому, що війна.
Четверту владу узурповано для владного управління інформаційними потоками. Інформаційну навалу з-за поребрика продиктовано не попитом. Українцям байдуже, наскільки там зросла комуналка й упав рубль і з якого гною вони ліплять свої скульптури. Нам забивають голови. Що більше під черепушкою московського лайна, то менше лишиться місця для думок про своє. Чому за вікном так, як є, і хто в цьому винен.
"Справа Кличка" теж виникла не на порожньому місці. Вона мала зняти інтерес до тотального розкрадання "слугами" мільйонів, виділених на бомбосховища. Незручного мера припнути до теми, а відтак і зняти не вийшло, тож тема згасла.
Олександра Ткаченка і припинати не треба було. Він, по-перше, свій і привчений до послушанія. А по-друге, зашився давно й без сторонньої допомоги. Як заведено серед "зелених" управлінців.
В ОП чекали нагоди, й вона наспіла: спливла низка неприємних для влади інформацій, її треба було перекривати.
Суспільство дізналося, що міністерство Олексія Резнікова купувало дизельне пальне для Збройних сил України по 80 гривень за літр. Чи не удвічі дорожче за роздрібну ціну. І це після яєць по 17 гривень. Постачальників Служба безпеки України не знайшла. Винуватців в обкраданні війська також, схоже, не знайде.
Держмитслужба повідомила: від початку 2023 року зникли 653 партії гуманітарного вантажу. Перетнули кордон – і розчинилися. А відповідний штаб від Офісу президента очолює Андрій Єрмак.
Ще більшого резонансу набули цифри від Міністерства фінансів. Із початку війни Міноборони перерахувало за контрактами 36,3 мільярда гривень, проте зброї не отримало. Гроші віддали невідомо кому.
36 мільярдів 300 мільйонів – це 5 тисяч протитанкових "Джавелінів". Або 36 тисяч "Мавіків", які поштучно добувають для ЗСУ волонтери. Або майже 3 тисячі канадських бронемашин.
Загострення скандалу додало те, що деякі видання акцентували: це "Зеленський і компанія вкрали 36 мільярдів гривень".
Українці, природно, почали згадувати інших крадіїв. Заступника міністра оборони, який привласнив 100 мільйонів гривень на поставках бронежилетів для ЗСУ. Запорізьку команду на чолі з головою обласної військової адміністрації, що за пів року викрала 22 морські контейнери, 389 залізничних вагонів і 220 вантажних автомобілів із гуманітарною допомогою. Заступника міністра громад і територій із хабарем у 400 тисяч доларів… Треба було гасити пожежу.
Скандал з 448 мільйонами Ткаченка, які Мінкультури намірилося віддати на знімання сумнівних телефільмів, стався доречно.
"Яке кіно, коли бракує зброї?!" – здійнялася висока хвиля протестів.
І Чип із Дейлом поспішили на допомогу.
"Саша, – сказав Чип, – тебе все одно час знімати. Постраждай за команду". А Дейл додав: "Ти ж знаєш, за нами не заіржавіє".
І вказали на горе-міністра перстом: ось де гроші на зброю! Аби посполиті не шукали когось іншого і вкотре викинули з голів сумніви щодо непогрішимого керівника зеленої команди.
Тим часом визріває нова, не дитяча за коштами, схема. До уряду надійшла заявка на 12,8 мільярда гривень, підготовлена за розпорядженнями Дениса Шмигаля. Шалена сума має піти на впровадження в областях нових систем оповіщення. Нинішні, мабуть, або захрипли за півтора року, або сиренять не по-європейському.
1 
1
Комментарии