291 ТЕКСТ ЗМАГАВСЯ В КОНКУРСІ "НОВЕЛА ПОУКРАЇНСЬКИ". 262 НОВЕЛИ НАДІСЛАЛИ НА EMAIL, 28 – ПОШТОЮ, ОДНУ ПРИНЕСЛИ В РЕДАКЦІЮ. В ОСТАННІЙ ДЕНЬ КОНКУРСУ – 17 БЕРЕЗНЯ, І В НІЧ НА 18 БЕРЕЗНЯ ПРИЙШЛО НАЙБІЛЬШЕ ТВОРІВ – 60. ЩЕ 13 ОТРИМАЛИ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ТЕРМІН ПОДАЧІ ЗБІГ. ОСТАННЯ НОВЕЛА ВПАЛА НА ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ ЖУРІ 4 КВІТНЯ. РОЗГЛЯНУЛИ ВСІ
Новела "Півгодини неба" львів'янки Марії Титаренко перемогла в літературному конкурсі від журналу "Країна". Вона здобула найбільше балів журі "Новели по-українськи" – 13. Авторка отримає тисячу гривень під час нагородження в рамках фестивалю "Книжковий Арсенал" 25 травня в Києві.Оскільки майже 300 робіт було багато сильних, журі запровадило дві додаткові відзнаки. Призом стане публікація. 9 балів і друге місце здобула новела Антона Солнишкіна "Камізелька". Її журнал "Країна" надрукує в червні. Новелу Олександра Михайлюти "Зсув" можна прочитати в "Газеті по-українськи" за 21 травня.Конкурс "Новела по-українськи" проводили вперше. До участі приймали раніше неопубліковані тексти українською мовою обсягом до 10 тисяч знаків. Вони мусили мати несподіваний фінал і художню деталь – повинна згадуватися "Газета по-українськи" у будь-якому прояві. Роботи оцінювали анонімно професійні письменники та представники редакції.Наступного разу конкурс "Новела по-українськи" відбудеться навесні 2014 року
Як голосувало віп-журі
Андрій БОНДАР
1 місце – "МУЗИКА ДЛЯ АЕРОПОРТІВ", АНЖЕЛА БОГАЧЕНКОДзвіночки виростають у легенях головного героя. Загадкову хворобу допомагають бороти затички для вух, сни про Індію, музика та дівчина Зої, що любить цинамонову каву.Авторка – 24річна Анжела Богаченко навчається на другому курсі факультету кіно і теледраматургії Київського університету ім. КарпенкаКарого.
2. "РОДОВІД", ІРИНА РАЗИН"Знайшов ще аж трьох покійничків", – розповідає батько героїні після 58 пропущених нею дзвінків. Його хобі – дослідження свого родоводу. Батько з донькою проводять експедиції, де мусять долати провали в пам'яті старших родичів, застілля, злих псів і цвинтарну бюрократію.
3. "КАДРИ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ" – НАТАЛІЯ ПРИЛИПКОВласну доньку не впізнає недужа на хворобу Альцгеймера мати. "Але ви – хороша жінка, зостаньтеся", – впрошує старенька своїм лагідним, як молоде квасолиння, голосом. Зранку мати йде з дому назавжди. Донька бачить її вже на обрії – і не спиняє.
Андрій КОКОТЮХА
1. "КАМІЗЕЛЬКА", АНТОН СОЛНИШКІН"Працював на складі, у партії, в журналі, в газеті, в магазині. Звільнився, працюю над собою", – пише в автобіографії автор, 22річний випускник політології Київського універститету ім. Шевченка, родом із Харкова. Його герой Вітя "здавав свою душу напрокат, як землю під сміттєзвалище" – вислуховував і давав поради впливовим людям. Новелу відзначили заохочувальним призом – журнал "Країна" надрукує її в червні.
2. "ХВОРОБА" – ТЕТЯНА БЕЛІМОВАРоман Єфрема й Ольги починається в лікарняній палаті часів нацистської Німеччини. Дівчина приносить пиріжки хлопцеві, вивезеному з України на примусові роботи. Закінчується некрологом Ольги на сторінках "Газети поукраїнськи". Новелу авторка присвятила Єфрему Коломійцю, чиї спогади стали основою історії.
3. "ЧУПАКАБРА ОЛЕКСИ ДОВБУША" АБО "СТОЛІТНЯ ЛЮБОВ" – АРТЕМ ЗЕЛЕНИЙБезсмертним Олексу Довбуша зробив укус графа Дракули. Щоб відродити тіло опришка, Чупакабра збирає його по органах. Краде їх у людей. Таким чином чудовисько вже оживило Гагаріна. Останнім елементом стає серце Дзвінки – студентки, яка приїхала у Карпати на канікули. "Карі очі, чорні брови, столичні шорти й бабусині постоли робили її бажаним сексуальним об'єктом усього весілля". Їхній поцілунок перебиває постріл мольфара.
Лариса ДЕНИСЕНКО
1. "ПІВГОДИНИ НЕБА" – МАРІЯ ТИТАРЕНКО"Півгодини неба" – чудова така, небесна новела, – каже Лариса Денисенко про свого фаворита. – У мене фокус на смішному, тому з текстів ліричних обрала тільки один. Новела "Толік" – поза конкуренцією. Цей ржач я б нагородила від себе – премією "Оболонські напівкруги". Герой має непростий характер: "Толік був рідкісним гімнюком. Навіть не гімнюком – гімнищем". Але "коли його розшукували ті, хто позичив бабки, і Анатолю було до всирачки страшно, він біг до найближчого газетного ларька і купував там свіжий номерок "Газети поукраїнськи", находив найкровожаднішу новину і йому ставало легше". Автор новели "Толік, або Про нього написали газети" – 25річний Назарій Заноз із Теребовлі.
2. "РОДОВІД" – ІРИНА РАЗИН3. "ІМЕНИНИ" – ІВАН КУЛІНСЬКИЙ"На тих карточках волосся горіло. Казав мені, що сонце на мене задивилося та й запливло в мої коси, мов рибина в ятір," – такою 18річну Ганнусю фотографував чоловік, з яким бути разом не судилося. Тепер їй 80, вона продає газети в електричці зі словами "Немає правди, синочки". Її життя змінює бізнеспропозиція "якогось малахольного". Той купує "Газету поукраїнськи" і запрошує на фотовиставку колишнього коханого жінки.
Як працювало журі
Прізвища авторів замінили шифром – дата і час отримання листа, додали номери.ПЕРШЕ КОЛО: 291 текст – поділили на п'ять частин, із кожної обрали до 10 найкращих.ДРУГЕ КОЛО: 57 текстів – поділили навпіл, обрали до 10 найкращих у кожній половині.ФІНАЛ: 17 текстів – визначили три найкращих.ПІДСУМУВАЛИ БАЛИ: редакційне журі дає 3 бали, 2 і 1. Бали письменницького віпжурі коштують удвічі більше.
"Не конкурс, а лазарет"ЯК ПИСАЛИ ПРО СВОЄ СУДДІВСТВО У FACEBOOK:
Andrij Bondar, 15 травня, 20.52"У кожній із новел – ну, добре, не в кожній, а через одну – в сюжеті обов'язково є лікарня або хвороба. Просто не конкурс, а якийсь лазарет! Якісь десятки настроєвих відрижок "Чарівної гори" Томаса Манна, втиснуті в коротеньку форму. Деякі з них симпатичні. Але майже всі – симптоматичні: у прямому і в переносному значенні. Часопростір навколо настільки хворий, мабуть, що тільки хвороба здатна викликати в молодого письменника сильні емоції і змусити взятися за писання".Larysa Denysenko А я вже прочитала, игигиги, але лікарні мене не дуже бентежили. Певне, прийшов такий вік, що лікарні та хвороби сприймаєш на рівні погоди. Типу – у всіх воно є, у всіх болить.
Кому дало найбільше балів редакційне журі
Олег ШАМА, колумніст – "ПІВГОДИНИ НЕБА"Лілія ЧЕМОДАНОВА, менеджер відділу просування – "ПІВГОДИНИ НЕБА"Ольга ШВЕД, журналіст львівської редакції – "ЗСУВ"Наталія ШЕВЧУК, випусковий редактор – "ЗСУВ"Ольга БОГАЧЕВСЬКА, журналіст відділу "Коментарі" – "ГАЗЕТА"Олена ШАРГОВСЬКА, літературний редактор – "ЧУПАКАБРА ОЛЕКСИ ДОВБУША"Олена ПАВЛОВА, редактор відділу культури – "КАМІЗЕЛЬКА"
"Побратися чи не братися?"ЩО ПИСАЛИ У НОВЕЛАХ
– Сучий послід, – сказав мольфар, зустрівшись поглядом із Дзвінкою. – Ти – курва, твоя мама курва, твоя бабця, дай їй Боже здоров'я, курва, і весь ваш рід сучий. Одягнися.
В домі, де не було котів, шкребло на душі.
Звичка, набута в партійних органах – іти по трупах – знадобилася вчасно.
Побратися чи не братися?
Оперативники ще ніколи не бачили такого красивого трупа. Прикрашений візерунками у стилі рококо, він демонстрував не лише витончений смак автора, а й красномовно свідчив про глибокі почуття до загиблого.
Та ж не дурна – спати задарма.
І навіть у той момент, коли Львів вхурделило по самі пироги, Толік сидів у своєму роздовбаному, як фашистський танк під Сталінградом, кріслі й читав "Газету поукраїнськи"
Люба Азарова шанувала в цьому світі лише дві речі – музику і власні груди.
Милослав давно вважав транспорт і туалет найбільш просвітляючими закладами Всесвіту.
У внутрішній кишеньці вичищеного мундира кам'яніла червона "барбариска".
"Може, вони з феромонами?"
ЩО НАДСИЛАЛИ НА КОНКУРС
Терпкими чоловічими парфумами пахла новела Ігоря Устянчука із селища Мізоч на Рівненщині. "Може, вони з феромонами?" – припустили учасниці журі. Всередині пластикового конверта – містичний трилер, написаний від руки червоними чорнилами. Головний герой – колишній пацієнт лікарні для душевно хворих Рурк, долає тіні з підвалу, які забрали життя дівчинки-сусідки. До кінця конкурсу всі паперові рукописи пахнули парфумами з листа.
Освідчення в коханні новелою отримала редактор відділу "Люди" Анна Усік. Герой вирізав її фото з журналу і вклеював у свій щоденник, по 5 годин чекав на морозі під редакцією. Хоча свої почуття персонаж новели "Будьмо знайомі" називає суто платонічними, прізвище автора журі вирішило не називати – він одружений. У фіналі дізнаємося, що Анни Усік не існує, це – псевдонім журналіста з "бородатою мармизою" Станіслава Сєнькіна."Коли прочитала, то не могла півдня працювати, – каже Анна Усік. – Запідозрила в авторстві колишнього співробітника, з яким кілька разів ще до свого заміжжя ходила на побачення. Добре, що не подзвонила і не "відчитала" за бороду і "яйця на городі".
"А може треба було б втопити мене в унітазі?" – такими словами завершує свій текст 53-річний лікар-кардіолог Сергій Гаврилюк. Надіслав історію про власну вроджену катаракту, через яку видалили кришталик ока. Зір врятував експериментальними контактними лінзами вже у медучилищі. Це дозволило стати успішним хірургом і фотографом, працювати у Франції. Надихнув написати щоденник арт-критика Ути Кільтер у "Країні". Там ідеться "що не треба рятувати дітей зі вродженими вадами чи ранніми раками, а треба просто робити нових".
У вісім разів перевищує конкурсний обсяг повість "Зірки на небі". Її надіслав Петро Ляхович зі Сремської Митровиці у Сербії, де розгортається дія. Втім, герой читає "Газету по-українськи", щоб "розрадитися" мовою. Також журі отримало на розгляд роман "Бузковий туман" і сценарій фільму "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь".
Посаду завідувача відділу астрометрії та малих тіл сонячної системи ввели конкурсанти у штат "Газети по-українськи". Також головного редактора перейменували з Володимира Миколайовича на Всеволода Петровича. Навіть 31 грудня він дає журналістам завдання – наприклад, написати "оповідку з перчиком".
1 
1
Комментарии
5