Як серби й боснійці ставляться до видачі генерала Ратко Младича
31 травня Сербія видала Міжнародному трибуналу в Гаазі, Голландія, колишнього начальника штабу армії боснійських сербів генерала Ратко Младича, 68 років. Його судитимуть за військові злочини й акти геноциду, які скоїли вояки Війська Республіки Сербської під час сербо-мусульманської війни в Боснії і Герцеговині 1992-1995 років. Два головні звинувачення - це розстріл близько восьми тисяч чоловіків-мусульман у місті Сребрениця та вбивство сербськими снайперами до 10 тисяч людей під час облоги Сараєва, столиці Боснії. Адвокати Младича наполягають, що злочини чинили солдати та офіцери з власної ініціативи, і генерал про них не знав. Просили Сербію не видавати Младича, бо до суду він може не дожити. Генерал переніс три інсульти й два інфаркти. У нього паралізована рука.
Младича арештували 26 травня в будинку родичів у селі за 70 кілометрів від Белграда, столиці Сербії. У неділю того ж тижня понад 10 тисяч людей вийшли на головну площу столиці з вимогою не віддавати "сербського національного героя" Гаазькому трибуналу. У Боснії родичі загиблих мусульман на вулицях святкували арешт генерала
Драгослав МИЛИЧ, 44 роки, вчитель історії, Белград, столиця Сербії:
- Ми не згодні з позицією Гаазького суду, який всю вину за конфлікт 1992-1995 років перекидає на Сербію. Воювали щонайменше три сторони, а судять тільки наших. Геноцид у Сребрениці почався не з того, що серби розстріляли боснійських чоловіків, а з того, що мусульмани повиганяли й поспалювали живцем сербів. Але навіть доведені випадки етнічних чисток сербського населення в Гаазі розглядають дуже неохоче, а винних після річної тяганини виправдовують.
Видача Младича для Сербії - це підписання документу: "Добрий день, ми нація головорізів, візьміть нас до ЄС". Те саме, що зробили українці, не захистивши Дем'янюка. За таких умов до нас у Європі ставитимуться гірше за турків.
Прості серби не розуміють, навіщо здавати людину, яка для багатьох була національним героєм. Тим паче, лідера боснійських мусульман Насера Орича виправдали, хоч він робив не менші звірства. На справедливий суд ми не сподіваємося.
Младена ГОРИЧ, 39 років, домогосподарка, Нови Сад, Сербія:
- Мій чоловік - військовий. Видачу генерала в його частині сприймають як зраду. Всі вважають, що Младичу мали дати дожити кілька років. Нікуди б той Євросоюз від нас не подівся.
Європейці робили вигляд, що це їх не стосується. І серби, й боснійці для них - не люди
Молодь радіє, бо сподіваються, що зникне міжетнічна ненависть. Вони бояться війни. Однак арешти, розстріли, покаяння нічого не вирішать.
Зараз президент Борис Тадич виглядає смішно. Він сподівався, що до кінця року Сербія буде кандидатом в ЄС. Та Гаазький трибунал висуває претензії, що влада весь цей час знала, де переховується Младич. Генерал жив у родича, відвідував ресторани, лікувався, з'являвся у своїй резиденції, ходив на футбол.
Алія СТЕВЕНИЧ, 23 роки, студентка, Мостар, Боснія і Герцеговина:
- В університеті в Берліні мене поселили разом із сербкою Наткою з Бані-Луки. Нас вважають землячками. У мене в Сребрениці загинув батько, тому спочатку я з нею не хотіла й розмовляти. Потім одного разу до нас прийшла росіянка. Ми всі розговорилися. Виявилося, Натка жила в сербській частині. Її батькові боснійці відрізали голову й кинули вагітній матері під ноги. Звичайно, наші матері цього не забудуть ніколи, але я не хочу намовляти сина йти й відрізати голову Натчиному.
Саїд БОРДЕЧ, 56 років, фермер, Сараєво, столиця Боснії і Герцеговини:
- Нам приємно, що за злочини 20-річної давнини хтось відповість. Серби мають бути покарані за звірства, які вони тут творили. Але на ситуацію в регіоні видача Младича не вплине. Боснійські серби досі хочуть мати власну державу й уважають рішення Гааги несправедливим.
Важко судити, чи всіх наших покарали, бо свої завжди здаються правими, що б вони не робили. Сербам із мусульманами треба було розбиратися самим і видавати одне одному злочинців за принципом "око за око". Європа не мала втручатися. І Орича, і Младича, і Мілошевича звинувачували в тому, що не попередили геноцид. Натовські вояки ніколи не встрявали, помітивши різанину, зґвалтування. Ми тікали із села під Сребреницею. Вони бачили, що серби палять його, але проїжджали повз. Те саме було, коли наші війська вирізали сербські села. Європейці робили вигляд, що це їх не стосується. І серби, й боснійці для них - не люди.
Аїда МИЛУНИЧ, 41 рік, вчителька, Зєниця, Боснія і Герцеговина:
- Освічені боснійці розуміють, що Євросоюз зараз намагається поставити на коліна Сербію. Усвідомлюємо, що не треба влаштовувати свят із приводу Младича. Сербська республіка хоче виходити зі складу Боснії. Люди там тільки й чекають приводу, щоб розв'язати конфлікт. Особливо активно заговорили про відокремлення після того, як Косово отримало незалежність.
Зараз виявів агресії немає, але неприязнь між сербами й боснійцями залишається. Вони живуть в одних містах, але намагаються не спілкуватися. Якщо власник магазину - боснієць-мусульманин, то бере на роботу тільки правовірних. А коли до нього випадково забреде серб, то його неодмінно обдурять. Діти на вулицях можуть разом гратися, та щойно виникає конфлікт, починають одне одного називати вбивцями й "брудними свиньми". Доки ми розповідатимемо дітлахам, що батько маленького Слободана ґвалтував нашу тітку, доти на цій землі миру не буде.
Кемал КОСТРЕБИЧ, 27 років, Сараєво, столиця Боснії і Герцеговини:
- Ми загрузли в негативі й не бачимо виходу. По телебаченню й у газетах тільки погані новини: вбивства, ненависть, звинувачення, помста. Люди не відчувають упевненості в сьогоднішньому дні. ЗМІ з обох боків втовкмачують, що війна може повторитися.
Нам не потрібні візи для поїздки в ЄС. Ми досить близько до всіх європейських країн. Середня зарплата в Боснії - 250-300 євро. 20 відсотків людей - безробітні. Більшість їздить на заробітки в Європу. Життя сербів мало відрізняється від українського - город, робота за копійки, щоб тільки сплатити рахунки, у неділю - похід до церкви.
У Младича вже погане здоров'я, він може не витримати судового процесу. Його мали б заарештувати років із 10 тому.
Розстріляли чоловіків від 10 до 65 років
П'ятитисячне місто Сребрениця на сході Боснії й Герцеговини було анклавом - переважно мусульманським населеним пунктом на території, де мешкали православні серби. 1993 року ООН проголосила його "зоною безпеки".
У 1992-1993 роках боснійські війська під командуванням бригадира Насера Орича намагалися зв'язати анклав з основною боснійською територією. Вони палили довколишні сербські села, виганяли й убивали жителів. Гаазький трибунал підтвердив щонайменше 50 нападів. За даними сербського дослідника Миливоя Іванишевича, за цей час убили 3262 серби. Трибунал засудив Орича за те, що "не вжив заходів", аби цьому запобігти. Однак, після повторного розгляду справи, бригадира виправдали.
11 липня 1995-го Сребреницю захопила армія боснійських сербів під командуванням генерала Ратко Младича. Там зібралися до 25 тис. біженців-мусульман. Боснійські війська не організували оборону й відступили в місто Тузла на мусульманській території.
За версією боснійців та Гаазького трибуналу, у Сребрениці серби почали відділяти жінок від чоловіків. Очевидці кажуть, вибіркові вбивства й зґвалтування почалися одразу. Потім жінок і дітей депортували з міста, а чоловіків віком від 10 до 65 років невеликими групами кілька днів розстрілювали за містом. Ховали в братських могилах.
За сербською версією, всіх біженців евакуювали автобусами до міста Кладань. А жертвами самосуду сербських солдатів стали близько 100 чоловіків. Наголошують також, що після взяття сусіднього мусульманського анклаву Жепа, яке відбулося за два тижні, серби нікого не розстріляли. Жителів евакуювали, а боснійських військовополонених обміняли на своїх.
За допомогою аналізу ДНК встановили особи 6186 загиблих, яких знайшли в масових похованнях під Сребреницею.
Позаторік Сербія подала заявку на вступ до Євросоюзу. Країні висунули дві умови. Перша - видати Гаазькому трибуналу генерала Ратко Младича й колишнього лідера хорватських сербів Горана Хаджича. Друга - Сербія повинна повністю відмовитися від Косово й укласти з невизнаною республікою мирну угоду.
10 000 000 євро обіцяли за інформацію, яка допомогла б знайти генерала Ратко Младича. Та оскільки арешт провели сербські спецслужби, винагороду не отримає ніхто.
"Правда в тому, що ми взяли під варту Младича одразу, як тільки виявили. Хаджича арештують у найближчі тижні, місяці, протягом року"
Борис Тадич, президент Сербії, на закиди Гаазького трибуналу, що його країна переховувала Ратко Младича
"Арешт Ратко Младича був необхідний. Але для статусу кандидата в члени ЄС Сербія не повинна на цьому зупинятися. Розвиток добрих відносин із незалежним Косово теж дуже важливий"
Ульріке Луначек, спеціальний представник Європарламенту по Косову
2 
1
Комментарии
1