У Будапешті заходжу в ресторанчик у східній частині міста. Чотири столики – і лише один зайнятий. Замовляю ґуляш і склянку токайського. Приносять зі свіжоспеченим хлібом. За кілька хвилин підходить огрядний, розпашілий господар. Питає, чи подобається. Кажу, що так, – наминаю гарячий суп, страшенно наперчений.
– Як ви тут живете? – питаю.
Господар сідає навпроти, відрекомендовується як Ласло.
– Так звали великого угорського короля, – кажу. – Він навіть був покровителем нашого Чернігова.
– О, то ви знаєте нашу історію? – усміхається у вуса господар. – Так, ми колись були великою нацією. Не те, що зараз. Зруйнували нам економіку, промисловість, рільництво, традиції. Геть усе. Будапешт став столицею європейського порно. Вже краще були б комуністи. Тоді хоч порядок був.
Йому нічого не дали зробити
– Я підтримую "Йоббік". Це єдина нормальна партія. Я – патріот: задовбали мене вже і європейці, й цигани. Он бачиш? – показує на стіну побіля шинкваса. – Знаєш, хто то?
На стіні величезна мапа Великої Угорщини, з нашим Закарпаттям. Попід нею невеличкий портрет Ференца Салаші, диктатора 1940-х.
– Він був єдиний керівник, якого я поважаю. Але йому нічого не дали зробити.
Питаю, чи не боїться поліції, що розвішує нацистів. Ласло підморгує: мовляв, тут усі так думають, просто бояться сказати. Грошей з мене не бере. Пригощає кавою.
Повертаюся до готелю. На рецепції нова дівчина – руденька студентка. Звати Пірошка – старим угорським ім'ям. Навчається на політології, підробляє в готелі. Читає підручник з європейських студій.
– Ти підтримуєш ЄС?
– Нє, я за "Йоббік"! Не вірю в демократію.
Беру в неї телефон. Прошу і Facebook.
– Facebook-ом я не користуюся. Лише IWIW. Але ти там нічого не зрозумієш. Це – для угорців.
1 
1
Комментарии
48