Тьотя Іра щороку привозила з Риги бальзам, завжди ті самі солодощі й кілька шматків різного мила. Каже, лікери не смачні, шоколад не якісний, а ще й деруть за них втридорога.
Колись тьотя була дитячою патронажною медсестрою, але не змогла підтвердити диплом через незнання мови. Як приїжджала вперше, пояснювала, що перебивається випадковими заробітками. Трохи працювала нянею, потім доглядала якусь божевільну бабу, робила уколи всім у мікрорайоні. За латиську не бралася, бо чудово розумілася з усіма російською. Та й 3-річних близнюків не було на кого залишити, доки заняття на курсах.
Кілька років тому тьотя Іра почала скаржитися, що ледве зводить кінці з кінцями. Ніхто не хотів наймати медсестру, яка вже шість років не працює за спеціальністю. Пропонували тільки 82-річного чоловіка, якого не взяли у будинок для літніх людей через агресивну поведінку, на додачу до маразму. За два роки дід помер, а тьотя знову залишилася без роботи.
Усюди треба здавати іспит на знання латиської
– Ти уявляєш, – скаржилася вона моїй мамі телефоном. – Усюди треба здавати іспит на знання латиської мови. Я що, ставитиму краще крапельниці, коли знатиму її?
Тьоті запропонували тільки посаду санітарки в стоматологічній клініці. Але прибиральниці в офісі платили вдвічі більше. За рік власник сказав, що треба пройти тест на знання латиської.
– Що, мені зі шваброю треба розмовляти? – обурювалася тьотя. – Я без мови не розумію, де брудно?
Курси оплатила фірма. Якщо іспит не складаєш, треба повертати частину платні за навчання. Тьотя Іра здала на четвірку, а за півроку пішла на курси підтвердження кваліфікації медсестер.
– 10 років промучилася. Зараз трохи важко, треба ще мову підтягти, але робота хороша, – розповідає тьотя і витягає з сумки кавовий лікер. – Дітям удома російською не дозволяю говорити. Як чую "Ти чьо?", – кажу, що куплю квиток до Саратова. Ви ж громадяни Латвії, дякувати Богу.
1 
1
Комментарии
45