- Я ся до того свята ще з літа готувала, - каже 61-річна Ольга Завидай. У Вербну неділю об 11.00 продає різку біля церкви Апостола Андрія у центрі Львова. Приїхала з Яворівського району. - Безсмертник збирала в червні, миколайчики і материнку - у липні, звіробій і чебрець - у серпні, калину - в січні. Барвінку свіженького зараз нарвала.
На площі біля церкви продавці лози вишикувалися у довгий ряд. Оберемки гілок дехто тримає в лантуху, хтось у багажнику автомобіля. Ольга продає різку велику, до метра. Букет прикрашений смугами з кольорових трав. Просить за один 25 грн.
- То ше не дорого, - шепче, - ось там жінка по 30 таку саму продає. Купуйте, дівчино, купуйте. То з миколайчиками - дуже добре якраз для заміжжя і плодючості.
- Та дякую, файна дівка і без миколайчиків заміж вийде. А 25 гривень за вербу давати не буду. В мене у баби на селі вона просто в рові росте.
Близько 4 тис. людей прийшли на вранішню службу до церкви Різдва Пресвятої Богородиці у львівському спальному районі Сихів. Розмістилися навкруги церкви та на пагорбі. Молоді пари стоять із дитячими візками. Діти граються на траві.
Верба - це дуже енергетичне дерево. Дітям треба обов'язково дати з'їсти одного котика з лози, щоб здорові росли
- Загубилася мама Насті. Маму просимо зайти в захристію, - оголошує священик наприкінці служби. - Шановні парафіяни, є до вас прохання. Не давайте милостиню циганам, які просять на території церкви. То ваша воля, але нехай збирають за церквою. Навіть наші брати збирають на церковному подвір'ї і в храмі лише з благословення єпископа. А то іде священик кропити, а вони за ним біжать і користають моментом.
- Я вже не можу стояти, - опирається жінка в нових туфлях на високих підборах на руку чоловіка. - Я тих 20 сотих бульби, що вчора садила, до самої Паски буду на собі чути. І нашо я ті нові мешти нині взула? Додому на руках мене понесеш.
- Дам тобі по дупі свяченою різкою два рази, побіжиш як миленька, - регоче чоловік і цілує жінку в щоку.
Троє священиків та чоловік у чорній куртці з відром води ідуть між парафіянами, прокладають дорогу. Виходять аж на просп. Червоної Калини до припаркованих автомобілів, де закінчується натовп. Цигани просять милостиню, люди від них відвертаються.
Після освячення починають бити одне одного лозою.
- Різка б'є, не заб'є, від нині за тиждень буде Великдень, - приказує Тамара Мурчик, 51 рік, поплескує лозою 30-річного сина. - А щоб ти мені здоровий був.
Різку Тамара сама зробила.
- Я виросла в селі. То і тепер наламаю гілочок чи на дачі, чи в нас тут на Сихові в лісі. Сама собі прикрашу як захочу. Навіщо ще за вербу гроші платити? Таким прутиком і родичів краще бити. Цього року у великодню моду пішли котасики (помпони. - "Країна"). Ними прикрашають і різку, і кошики будуть маїти. Бо торік у букети головки маку вкладали.
Посвячену в минулі роки лозу не можна викидати. Її треба або спалити, або закопати на городі перед оранкою, щоб добре родило.
- Я спалюю на День матері у травні, коли їдемо на шашлики, - каже Галина Шарко, 36 років. - Бо у квартирі де підпалиш? Верба - це дуже енергетичне дерево. Дітям треба обов'язково дати з'їсти одного котика з лози, щоб здорові росли.
- Ти вже вікна помила? - питає молода жінка іншу. Виходять із церкви.
- Та де там. Я ще ніц не зробила. Не знаю, коли то всьо встигну. На роботі зрана до вечора. А Марина, сусідка, вже давно нові фіранки повісила, якісь коричневі. А хто їй ті шиби на двох поверхах помив, я навіть не впильнувала. Певно, мати з села приїхала. Бо вона ніколи сама рук не маже. Де там, із таким манікюром.
- Якби в мене чоловік таможником був, я б ті вікна щороку на нові міняла, щоб не мити. А машину ше ту саму має, чи нову купила?
- Та ще торік чоловік до того джипа їй купив жовтий Citroеn. Такий маленький. Вона вдягає до нього жовту хустку на голову.
3 
1
Комментарии