У печерах зникає відчуття часу
Багатьом людям уперше спускатися в печеру страшно. Думають: "Як можна жити там, де завжди висока вологість і багато глини?" Таким кажу: людина не помирає від того, що в неї намокли ноги, а комбінезон вимастився глиною.
Коли вперше спустився в печеру, одразу зрозумів: це – моє. Під землею не хочеться спати, їсти й пити. Одразу минає головний біль.
Торік улітку українські спелеологи поставили світовий рекорд – на 2196 метрів спустилися в печеру вертикального типу Крубера-Вороняча, що в Абхазії. Колодязі в ній з'єднані перелазами і галереями. Спуск був на висоті 2250 метрів над рівнем моря. На гору тягли багато речей, бо експедиція тривала 20 днів. Лише мотузки важили 20 кілограмів.
У печері слух відпочиває. Чуєш тільки, як капає вода чи тече підземна річка. За 40–50 метрів до виходу починаю відчувати запахи трави і землі. На поверхні їх неможливо вловити. Після виходу хвилин 30 сиджу на самоті й слухаю – шум вітру, шелест трави, як махає крилами метелик чи бджола, що пролітають поряд.
У печері організм переходить на 48-годинний добовий ритм. У Техасі людей помістили під землю на півтора року. Без сонця і годинників вони поступово почали спати 12 годин, а працювали – 36. Стосовно цього вчені висунули дві гіпотези: колись Земля оберталася навколо Сонця повільніше, або люди прийшли на Землю з іншої планети. Відчуття часу зникає. Здається, працював годину, а насправді – 10.
Харчі запаковуємо у водонепроникний мішок на 40–50 літрів. Беремо крупи, рибні консерви, тушонку, згущене молоко. В тривалі експедиції – ще сало і шоколадки. Ці продукти мають велику енергетичну цінність.
Питної води не беремо. В печері вона є, дистильована та дуже смачна. Їжу готуємо на газових чи бензинових примусах. Бензин перевозимо в каністрах, які після використання зіжмакуємо, щоб займали менше місця. З газовими балонами таке не пройде.
Скрізь у печерах – стовідсоткова вологість. Одяг сохне лише під час руху
Усе сміття пакуємо й виносимо на поверхню. Навіть якщо лишилася крихта хліба, за рік на ній виросте величезна гора плісняви.
2151 печеру в Україні внесено в кадастр. У нас є дві печерні зони: Крим і Західна Україна. В Криму печери переважно вертикальні, на Поділлі – горизонтальні. Найбільше мені подобається гірський масив Карабі в Криму. Зараз там відомо про 430 печер. Ми шукаємо нові – хочемо довести їх кількість до 500.
Найдавнішою печерою в Україні вважають Кришталеву в Тернопільській області. Вчені припускають, що їй понад два мільйони років. Вона вся усіяна гіпсовими кристалами різних кольорів. Там постійно проводять екскурсії. 2-кілометровий маршрут зручний і має електричне освітлення, не треба спеціального одягу й спорядження.
Зустрічали Новий рік 2004-го у кримській печері Відважних Сусликів. Там є вузьке місце, крізь яке не кожен пролізе. Ми зібрали команду худорлявих спелеологів. По дорозі знайшли ялинку, яку повалив ураган. У печері прикрасили її іграшками. На столі був салат олів'є, мариновані гриби і пляшка шампанського.
Водонепроникних речей не існує. На ноги взуваємо звичайні гумові чоботи, бо зручні. Вода в них може набратися лише через верх. Якщо це сталося – вилив і працюєш далі. Скрізь у печерах – стовідсоткова вологість. Одяг сохне лише під час руху.
У кримських печерах температура не піднімається вище 8 градусів тепла, а на Кавказі – 2. Одягаєш термобілизну, на неї щось тепле, зверху – комбінезон із цупкої тканини. Їх шиють на замовлення, один обходиться у 300 гривень. Професійний ліхтар коштує 400 гривень.
Якщо в печері налякати кажанів під час зимової сплячки, вони прокинуться й загинуть. У жодному разі їх не можна фотографувати, бо від спалахів – прокидаються.
Під землею трапляються тварини, очі яких позаростали шкірою – через темряву зір став непотрібний. Майже на 2-кілометровій глибині бачив невеликого жучка без очей, який орієнтується в просторі за допомогою вусиків-антен. Він був без пігментації, нагадував шматок безколірної маси. Вороняча печера закінчується сифоном – ходом, затопленим водою. Геннадій Самохін пірнав на глибину 45 метрів і бачив там прозору рибку без очей. Зловити не зміг. Ми назвали її на його честь риба Самоха. Це може бути невідомий науці вид.
У тернопільській печері Вертеба знайшли приблизно 300 предметів трипільської культури: черепки, кістяні знаряддя праці та керамічний посуд. У одному залі були 25 людських скелетів і культовий посуд.
Паводок – це завжди смертельна небезпека. Коли в горах тане сніг чи починається дощ, вода тече в печеру і зносить все на своєму шляху. Кримчанка Галина Шаманаєва разом із трьома чоловіками-спелеологами потрапили в паводок в одній з печер Кавказу. Ті, хто був нагорі, думали, що доведеться витягати трупи. Вони подзвонили родичам спелеологів і повідомили про це. Але ті знайшли полицю на 1400-метровій глибині і пересиділи потік. Після цього чоловіки покинули спелеологію, а Галина продовжує ходити в печери.
Часто губляться в Одеських катакомбах, що тягнуться 2,5 тисячі кілометрів. Це – один із найбільших підземних лабіринтів на Землі.
У печерах красиво. Вода в тамтешніх озерах чиста й дуже холодна. Купання в ній стимулює. Ще краще постояти кілька хвилин під водоспадом. Це – найкращий із масажів. Повітря – чисте і смачне. Проблеми з киснем бувають лише після сифонів – там трапляються ділянки, що слабо вентилюються.
Вирішили спуститися в одну з печер на Карабі. Хід до неї був вузенький, навіть дуже худа людина не змогла б пролізти. Цілий день кувалдами розширювали його. Коли спустилися всередину, знайшли записку: "Тут була група у складі 12 людей". Як вони змогли туди потрапити?
Трапляються тварини, очі яких позаростали шкірою – бо через темряву зір став непотрібний
Разом із литовцями поїхали в печеру на Карабі. Спустилися вниз, розбили табір. М'ясо й ковбасу повісили на мотузки, щоб тварини не поїли. Вранці прокидаємося, а на мотузках нічого немає. Керівник експедиції пожартував: "Наверное, все поел зверек Тунейоки". "Тунейокі" з литовської означає "Ти не смійся". Вирішили саме так назвати печеру. Вона велика, як футбольне поле, але низенька – стеля сягає 140 сантиметрів.
Право дати назву печері має той, хто її відкрив. Над назвами ніхто довго не думає, вони приходять самі. Я одну печеру назвав Міледі за красу, іншу Сльозинка – за кришталево чисті озера. Міледі – моя улюблена печера. Зараз її глибина – 260 метрів, але знаю, що далі ще є ходи. Часто сниться, як спускаюся в її колодязі.
Дітей у горизонтальні печери можна брати з будь-якого віку. Свого старшого сина перший раз повів у 12 місяців. Найбільше йому сподобалося відлуння. Майже годину він кричав і слухав, як відбивається голос.
Не розумію людей, яким хочеться влаштувати в печері волейбольний матч. Що їм заважає зробити це на поверхні? Інша річ, коли в печеру спускається оркестр. Там усі музичні інструменти звучать по-іншому.
Спелеологом може стати кожен, головна умова – вміти лазити по мотузці. 20-денна експедиція для однієї людини обійдеться в середньому в 300 доларів.
3 
1
Комментарии