Китайська бритва

— Юрко, чого ти мені приніс це дрантя? — кум Сашко в сімейних трусах лютує на порозі власної хати в Тальному.

За кілька хвилин до цього я збирався на поїзд до Черкас. Захотів поголитися й виявив, що стара електробритва не працює. Побіг до кума. Він нагримав на мене.

— Ти що, не можеш купити собі нову бритву?

Від сорому хочеться провалитися крізь землю.

У Черкасах одразу біжу в Будинок торгівлі. Там на другому поверсі магазин "Фокстрот". Купую китайську бритву "­Вітек". Плачу 600 гривень. Продавець — приємний хлопець, переді мною перевіряє товар. Включає кілька разів. Показує, як заряджати. На корпусі бритви спалахує зелений вогник.

— Вдома відразу зарядіть.

Прибігаю додому, обідаю, голюся й лечу на роботу. Увечері включаю на зарядку. Зелений вогник не горить.

— Оце фокус! — думаю. — Добре, що гарантійний талон і чек збереглися.

О дев'ятій ранку я в магазині. Направляють в окрему кімнату до сивої тітки.

— На жаль, бритва — предмет особистої гігієни, — каже. — Замінити її ми не можемо. Підете в сервісний центр, хай вони подивляться.

Біжу туди.

— Ремонт триватиме два тижні, — говорить майстер. — Якщо не вдасться полагодити, то за місяць спишемо. Тоді в магазині отримаєте нову

Повертаюся у "Фокстрот".

— Предмет особистої гігієни — не вся бритва, а лише насадка, — кажу. — Давайте поміняємо її. Зрештою, я не винен, що ваш товар зіпсувався на другий день.

Тітка незворушна.

— А кому я продам вашу бритву, що вже була в користуванні? — запитує вона таким тоном, що я відразу відчуваю себе винним.

Дорогою додому усвідомлюю, що залишився без бритви і без грошей. Принаймні на два найближчі тижні.

— І що тепер робити? — думаю. — Купити ще одну?

У Тальному кум Сашко каже:

— Це вони тобі барахло підсунули. А в Китаї продають якісний товар.

— Звідки ти знаєш?

— Досі не бачив жодного неголеного китайця.

×