Чутки про те, що Митька Ільченко упіймав коропа на повороті Гірського Тікича, швидко розповзлися Макотерчиком. Мені — 10 років, Ігорю — 14. Ми щоранку сидимо на заповітному місці. Берег усіяний рибалками.
Терпимо до спеки. Кожен день нагадує попередній. Короп не йде до наших рук. За день кілька дядьків витягують бодай по одній рибині. Лише ми — немов зачакловані.
Урочище Макотерчик — у глибокій долині. Праворуч і прямо — два великі горби. Маки червоніють схилами. Хлопці мого віку пасуть корів і забрідають подивитися на риболовлю.
Якось Сашко Шпак спускався з гори. Задивився у воду річки й побачив картину: темні плями — вгодовані коропи, сновигають між високими берегами. Здалеку видно, як зграя наближається до вудок.
Відтоді пастухи стали коментаторами. Всідалися на горі й повідомляли:
— Дядьку Миколо, до вас підійшли.
Микола насторожувався так, що цигарка випадала з відкритого рота.
— Ні, повернули до діда Василя.
Це було так захопливо, що відмовитися від риболовлі ми не мали сил. В останні дні омріяна риба навіть снилася мені.
Вже збиралися додому. З Гордашівки подув легкий вітер, і річкою зарябило від хвиль. Поплавок почало пригинати до води. В один із моментів він просто ліг. Я легко смикнув до себе. На тому боці відчув удар. Жилку натягло щосили. Ігор миттю підскочив і перехопив вудку.
Плюскіт води, вигуки, поради бувалих рибалок — усе злилося в одну фантастичну картину. Відчуття часу й реальності зникло. Всі покидали риболовлю й дивилися тільки за нами. Я ж бачив лише Ігоря й невидимого під водою велетенського коропа, що затято боровся.
Зрештою товариш підтягнув рибину до берега. Я підхопив підсакою. Короп заважив 4 кілограми. Більшого там ніхто не ловив.
Увечері мати Ігоря засмажила здобич. Погукала всіх хлопчаків із вулиці. Не прийшов тільки Сашко Шпак. Йому було соромно, бо удень заснув на горі.
1 
1
Комментарии
1