Представники української влади та експерти звинуватили Євросоюз у підтримці будівництва Росією газопроводу "Південний потік" в обхід території України. Це суперечить участі Києва в Енергетичному співтоваристві — організації, що встановлює єдині правила на європейському енергетичному ринку, вважають експерти.
— Я не згоден із такою радикальною позицією, — каже 47-річний Михайло Гончар, директор енергетичних програм аналітичного центру "Номос". — Україна має підстави ображатися. Але такі заяви — нерозуміння того, як працює ЄС. Там є наднаціональний рівень структур, але вони мають обмежений мандат. Не можуть просто наказати національним урядам не брати участі в російському проекті. І російський "Газпром" скористався з цього. Він убив клинці між окремими країнами-членами ЄС, а тепер вбиває їх і між ЄС і Україною. ЄС просто убезпечує своє постачання, щоб не залежати від непередбачуваних обставин.
Ці заяви України можуть підігріватися самою Росією?
— Безперечно. Росія не може погодитися на наше членство у Європейському енергетичному співтоваристві. Торік перед самітом Україна-Євросоюз росіяни пропонували нам: хочете знижку на газ, виходьте з ЄЕС. Цього року те саме пропонували Молдові. Вихід Україні нічого не дасть, крім недовіри, зневаги й небажання мати справу із нею наших західних партнерів. А Росії невигідне наше членство в ЄЕС, бо Україна, по суті, належить до спільного енергетичного простору Європи. Через це можливостей для маніпуляцій у "Газпрому" набагато менше. Ну, і геополітично це сильно дратує Москву.
Які країни погодилися на проведення Південного потоку і чому?
— Болгарія, Угорщина, Словенія, Італія, Франція, Німеччина. Ще є Сербія, але вона — не член ЄС. Найдовше опиралася Болгарія. Не з любові до України. "Газпром" їм тримає дуже високу ціну на газ. Є проблеми з добудовою росіянами енергоблоків на Беленській АЕС. Болгари обстоювали свої шкурні інтереси. І це Україна мала б використати.
Що Україна могла зробити?
— На рівні прем'єра, віце-прем'єра, міністра енергетики мали зосередитися не на штурханні ЄС через "зраду українських інтересів", а на серйозній роботі у Софії, Будапешті, Любляні, Белграді. Наприклад, Болгарії могли запропонувати якісь преференції — вона є імпортером нашого вугілля, отримує 2,7 мільярдів кубометрів газу через нашу територію. За великим рахунком, ми могли б компенсувати Болгарії цей газ із власного видобутку, тільки б вони не приєднувалися до "Південного потоку".
Нам потрібна кооперація з іншими країнами для урізноманітнення джерел та маршрутів поставок газу. Співпраця з державами, які вирішують такі самі питання. А в наших міністрів якась манія величі — вважають, що їм всі зобов'язані, всі винні. Часто навіть на заплановані перемовини просто не приїжджають. Про що з ними домовлятися? "Південний потік" — це геополітична поразка України.
"Газпром" може зупинити транзит газу через Україну?
— Ні. На лініях "Південного" та "Північного потоків" нема можливостей для зберігання газу. А в нас є газосховища. В ЄС це розуміють. Вони зараз хочуть якось сполучити "Північний" і "Південний потоки" на суші. Щоб можна було переорієнтувати потоки, коли щось трапиться.
Чим "Південний потік" зашкодить ЄС?
— Бо не буде проекту "Набукко" (планований магістральний газопровід 3,3 тис. км із Центральної Азії до країн ЄС. Проектна потужність — 26-32 млрд "кубів" на рік. — "ГПУ"). Це був єдиний реальний проект альтернативного газопостачання Європи. Двом проектам буде тісно.
"Набукко" виглядає класно на папері, але пул компаній для його реалізації має зв'язки з російським "Газпромом". Тому все робиться, як мокре горить.
У чому шкода цього проекту для України?
— Це пропагандистські спекуляції Росії, ніби "Північний" чи "Південний потоки" можуть призвести до відмови "Газпрому" прокачувати газ через Україну. Якби ми були не потрібні Росії, вона не вимагала б нашої газотранспортної системи й створення спільного консорціуму. Без наших підземних сховищ вони не зможуть підтримувати стабільність своїх поставок. Український маршрут будуть використовувати, бо об'єктивно він найбільш економний.
2 
1
Коментарі
71