Зі 550 млн грн, витрачених державою на тендери з одним учасником, органи влади усіх рівнів украли 150 млн грн. Про це йдеться у дослідженні Центру політичних студій та аналітики. Одне міністерство щороку нераціонально використовує кошти під час держзакупівель у середньому на 10 млн грн.
— Один із улюблених способів розкрадання державними чиновниками грошей — так звані "підпорогові держзакупівлі". Для них не треба проводити тендер із кількома учасниками. Вистачає одного. Це закупівлі, вартість яких менша від "порогових сум": на товари та послуги — 100 тисяч гривень, у будівництві — 300 тисяч, на деякі роботи — мільйон, — розповідає Віктор Таран, 35 років, директор Центру.
Наприклад, у Деснянській райдержадміністрації Києва придбали інформаційне табло з привітаннями голови району на 99 тисяч 999 гривень. Чому не 100 тисяч? Зрозуміло, щоб уникнути конкурсних торгів і пригріти цю фірмочку. Мінфін закупив на таку ж суму архівних картонних коробочок. Хоча за 1000 гривень можна взяти хороший електронний жорсткий диск, куди завантажити всю інформацію. На 99 тисяч 999 гривень Міноборони придбало віників.
Використовують завищення цін на товари чи послуги. Наприклад, оренда машин мерією Києва 2011 року становила майже 1,5 мільйона гривень. Хоча за 800 тисяч можна було б купити ці авто.
Деякі закупівлі перевіряє Мінекономіки. Висновки передають до прокуратури чи Антимонопольного комітету. Там повинні порушувати кримінальну справу. Натомість є випадки, коли прокуратура її не відкриває. Мовляв, недостатньо фактів, або спростували дані. Насправді працівники прокуратури приходять до підприємця з нібито заведеною справою і вимагають 2 відсотки суми укладеного контракту. 300 фірм ми підловили на змовах з Антимонопольним комітетом.
Чиновники прикривають корупцію, блокуючи доступ до інформації про держзакупівлі. На сайтах даних немає, на запити не відповідають. Тому перший крок — підвищити прозорість влади. По-перше, видати указ Мінекономіки органам влади — обов'язково вивішувати повідомлення про всі держзакупівлі на своїх інтернет-сторінках. По-друге, створити засіб масової інформації, аналог "Вісника держзакупівель", куди можновладці повинні будуть звітувати, що і в кого купили.
Коментарі