"Іде боротьба за землю у найкращих рекреаційних зонах Карпат"

 

У Карпатському регіоні в останній рік активно готуються до будівництва малих та міні-гідроелектростанцій. Влада пояснює це потребою виробляти енергію з відновлюваних джерел. На Закарпатті пропонують спорудити 360 таких станцій. Це рівнозначно екологічному самогубству, стверджує директор Міжнародного інституту людини і глобалістики "Ноосфера" з Ужгорода 61-річний Олег Лукша.

— Приміром, в Австрії дуже багато міні-ГЕС, але їх частка у виробництві електроенергії лише 8 відсотків, — каже Лукша. — 700 міні-ГЕС Швейцарії виробляють тільки 10 відсотків енергії. Яку частку енергії даватимуть майбутні станції на Закарпатті, ніхто не підрахував. Можна спрогнозувати: близько 15 відсотків споживання області.

Чому так поспішають із будівництвом?

— Мотивацію дала постанова уряду 2009 року "Про затвердження "зеленого тарифу". Якщо підприємець виробляє енергію з відновлюваних джерел, держава купує її не за ринковою ціною, а суттєво дорожче. "Зелений тариф" для малих ГЕС зараз становить 88,08 копійки за кіловат-годину. Населенню ж її продають у середньому по 22,5 копійки. Іще одна мотивація — надання пріоритетного статусу землям, на яких зводитимуть станції. Органи влади мають усіляко сприяти інвестору.

Отже, є комплекс мотивацій за рахунок наших із вами податків, які перетікатимуть у приватні кишені.

Як квапливе будівництво зашкодить Карпатам?

— Якщо схема розміщення гідроелектростанцій відповідатиме прийнятій облрадою, може докорінно змінитися гідрологічний режим річок. Більшість ГЕС планують будувати у їх верхів'ях. При зведенні так званих дериваційних ГЕС річки заганятимуть у труби. При гребельних — високо у горах над населеними пунктами будуватимуть водосховища. Екологи прогнозують, що це може призвести до вимирання властивих цим місцям форелі, харіуса, деяких червонокнижних видів риб і комах. Зникне кормова база для багатьох видів риби, буде знищено умови для розмноження. У засушливі періоди вода, загнана у труби, працюватиме на турбіни, а природне русло висихатиме. Так сталося, приміром, із Краснянською та Пробійнівською ГЕС у селі Грамотне на Івано-Франківщині. Водосховища почнуть замулюватися та "цвісти". А під час паводків нестимуть загрозу для розташованих у долинах сіл. Можуть підсилитися зсуви. Багато запланованих станцій опинилися на територіях  природно-заповідного фонду із суворим режимом.

Як екологічні проблеми вирішувала та ж Австрія?

— Європейські фахівці зараз визнають: будівництво ГЕС було помилкою. Але все одно не можна рівняти Карпати та скелясті Альпи. Там зміни режиму впливають на русла менше.

Чому робота над розміщенням станцій замість десятка років тривала місяці?

— На Закарпатті з 2009-го працювала робоча група, яка визначала ймовірні місця будівництва. Головний критерій, яким керувалися, — гідроенергетичний потенціал. Решту досліджень мали би паралельно проводити водники, екологи, геологи. Але це потребує великих грошей. Тому вирішили: інвестор повинен власним коштом провести необхідні обстеження на своїй ділянці. А тоді відповідні служби скажуть, чи підходить ця територія для розробки. Цей абсурдний підхід інвестиціям не сприяє, зате дає приховану можливість "прив'язки" земельної ділянки в рекреаційній зоні до інших цілей.

За законами, все має відбуватись інакше. Спочатку впродовж кількох років розробляють план розвитку району чи області. Там визначають потенційні місця для ГЕС — залежно від енергетичних потреб, екологічних обстежень, громадських обговорень. І аж ніяк не "зеленого тарифу".

Хто потенційні інвестори малих гідроелектростанцій?

— Наприклад, у Рахівському районі Закарпаття, за рішенням райради, будувати 12 ГЕС зголосилися такі інвестори: "Комерцконсалт", "Чорна Тиса Гідро Енерго", "Тиса Гідро Енерго", "Біла Тиса Гідро Енерго", "Шопурка Гідро Енерго". Хто стоїть за цими підприємствами, нам невідомо, але й нецікаво. Важливо зупинити цей незаконний процес. Як мінімум, тому, що не завершено генеральне планування, не було громадського обговорення.

Чому закарпатці мовчки спостерігають за втіленням проекту?

— Не мовчки: у жодній області нема такої самоорганізації. 18 громадських організацій об'єднались у Форум екологічного порятунку Закарпаття. Це також десятки науковців та експертів. Ми плануємо проводити громадські зібрання та слухання там, де влада вже визначила місця для будівництва.

Ми не проти ідеї малих ГЕС. Але кожен крок треба робити за законом. Зокрема —  належно інформувати про заплановане будівництво жителів прилеглих населених пунктів. Наприклад, у селі Тур'я Поляна Перечинського району, де невдовзі відкриють першу заплановану станцію, громадські обговорення провели формально й поспіхом. Участь у них узяли лише 54 людини — це разом із представниками забудовника, сільської та районної влад. Таке ж було в селах Івано-Франківщини. Замість інформувати місцеве населення про потенційну шкоду станцій, їм наобіцяли полагодити дороги, відремонтувати якісь об'єкти села.

Не факт при цьому, що збудують усі заплановані 360 станцій. Може, їх буде тільки близько 40. Зате площу виділять на всі проекти. Це просто прояв боротьби за землю в найкращих рекреаційних зонах Карпат.

Є ще й міжнародний аспект цієї проблеми. Адже ріка Тиса протікає по території багатьох країн і є найбільшою притокою Дунаю.

— В Ужгороді презентували проект "Національного плану управління басейном річки Тиса — Україна". Він є складовою загального плану п'яти країн Європи, вперше у нашій країні здійснений відповідно до європейських законів. Як ми й очікували, документ обґрунтовано не залишає шансів на масштабне будівництво на Закарпатті малих і міні-ГЕС. Він же аргументує їхню несумісність із протипаводковими спорудами. На міжнародному рівні на час проведення досліджень оголосили мораторій на будь-які дії з будівництва міні-ГЕС. У нас в області його чомусь не виконують.

×