Виступаючи в Польщі на церемонії з нагоди 70-річчя початку Другої світової війни, прем"єр-міністр України Юлія Тимошенко сказала:
— Мій улюблений поет Есхіл якось писав: "Навіть уві сні біль, який не забувається, крапля за краплею лягає на серце, доки у нашому відчаї проти нашої волі не прийде розум через волю Божу".
При цьому слово в слово повторила уривок із промови американського сенатора Роберта Кеннеді від 4 квітня 1968 року. Той виступ був присвячений борцю за права темношкірих Мартіну Лютеру Кінґу.
Очевидно, що економіст за освітою Тимошенко не є знавцем античної літератури. Інакше їй було б відомо, що Есхіл — не поет, а драматург, якого називають "батьком давньогрецької трагедії".
Попередник Тимошенко на посаді прем"єра Віктор Янукович назвав поетесу Анну Ахматову Ахметовою, українського письменника Гулака-Артемовського — Артьомовським, одеського літератора Ісака Бабеля — Бебелем, радянського поета Павла Безпощадного — Безсмертним. Торік у лютому під час візиту до Львова лідер Партії регіонів заплутався в дуже популярній цитаті з Достоєвського.
— Не пам"ятаю, хто це сказав... що завжди перемагає краса! Хто сказав ці слова? — намагався згадати Янукович. — Достоєвський? Так! Краса врятує світ! — продовжив після підказки із залу.
— Політики люблять цитувати класиків, щоби показати свою ерудованість, — зауважує Віктор Рибаченко, 59 років. Він керівник Вищої школи реклами, іміджмейкінгу та піару. — Але це — небезпечний інструмент. Достатньо навести цитату некоректно чи неточно або щось переплутати — і ефект буде протилежний, комічний. Треба, аби помічники дуже ретельно готували тексти, розставляючи смислові акценти й наголоси.
Для справді освіченої, начитаної та розумної людини цитування природне, каже експерт. Коли вона робить це без підготовки, в діалозі, інтерв"ю чи виступі, то справляє позитивне враження. Коли ж помітно, що текст підготували помічники, це викликає іронію, стає приводом для глузування. Зрозуміло, що людина хоче видаватися ерудованішою, ніж є насправді.
Не пам"ятаю, хто це сказав... Хто сказав ці слова?
— Хай краще наші політики залишаються такими, як є, — радить Віктор Рибаченко. — Ми цінуємо їх за інше — за менеджерські якості, наполегливість, волю. А коли вони хочуть показати свою освіченість, то часто осоромлюються.
50-річний Володимир Фесенко, керівник Центру політичних досліджень "Пента", пояснює, що такі помилки свідчать про недопрацювання спічрайтерів та протиріччя всередині команди політика:
— Витік інформації про казус із цитуванням Юлії Тимошенко показує, що в її штабі йде конкуренція між угрупованнями. Такі огріхи траплялися практично з кожним із українських лідерів. Та головні їхні помилки — не в тому, що вони кажуть, а що роблять. Зараз варто обговорювати, не хто кого цитує, а чому ніхто не реагує на прямі звинувачення в корупції наших можновладців.
2 
1
Коментарі
2