Партії регіонів не вдалося проштовхнути через парламент законопроект про референдум, який поверне президентові повноваження часів Леоніда Кучми. Його розгляд перенесли на осінь. Але вже помітно, що новий закон відкриє шлях для маніпуляцій.
Так Центральна виборча комісія отримає за новим документом лише сім днів на перевірки 3 мільйонів підписів. Чинний закон надає 30 днів. Сумніваюся, що кілька працівників ЦВК за тиждень обдзвонять хоча б десяток тисяч підписантів. Вочевидь результати підтасовуватимуть.
Проект закону передбачає сувору цензуру і "драконівські" санкції за дії, відмінні від курсу діючої влади. З питань референдуму мають мовчати експерти й засоби масової інформації. Натомість "об"єктивне і зважене" висвітлення офіційної позиції президента й Верховної Ради агітацією не вважатимуть.
Спостерігати за референдумом зможуть лише офіційні представники ініціативних груп та міжнародних організацій. Всеукраїнські громадські організації і політичні партії такого права не отримають. Отже, законодавці вже зараз дбають про схвальну оцінку результатів референдуму.
Іще одна загроза від закону про референдум: можливість шматувати країну суперечливими питаннями про мови, вступ до різних союзів тощо. Крім цього, передбачене голосування за відокремлення частин території в результаті так званого ратифікаційного референдуму. Як це розуміти: керівництво країни спочатку підписує угоду про втрату територій, а потім проштовхує це питання на референдумі? У законопроекті, щоправда, написано, що питання не можуть бути спрямовані проти незалежності України. Але не виключено, що ця норма може "загубитися" перед другим читанням і голосуванням.
Потрібну відповідь отримаєш, якщо правильно сформулюєш запитання
Законопроект пропонує наділити президента правом оголосити референдум лише з тих питань, на які глава держави хоче отримати позитивну відповідь. А що буде, якщо люди не підтримають позиції глави держави й питання провалиться на референдумі? Може, ініціаторові варто піти у відставку, як це зробив, приміром, французький президент де Голль 1969-го? Він тоді оголосив референдум про конституційне розширення своїх повноважень — забажав самостійно призначати начальників на місцях та реформувати сенат. Але 52% французів проголосували проти. Президент відмовився від влади, хоч і не мав законодавчо закріпленого обов"язку йти у відставку. Але ж то — де Голль...
Гадаю, в остаточній редакції закону не зайвою стала б і така ініціатива законодавців: фінансування референдуму відбувається за рахунок коштів від скорочення видатків на утримання влади. Це щонайменше убезпечило б країну від владного марнотратства.
Практика референдумів свідчить: потрібну відповідь отримаєш, якщо правильно сформулюєш запитання. Тому дуже важливо вписати норму, яка дозволяла б виносити на референдум лише одне питання, сформульоване простим реченням із 8–10 слів. Бо що більше питань, то більше й маніпуляції і нічого спільного з демократією. Дуже важливо, щоб між оголошенням референдуму і його проведенням минуло хоч півроку. Інакше як люди зрозуміють суть питання.
Спостерігаючи за тим, як влада знищує засоби стримувань і противаг — і Верховний суд, і судову систему загалом, і парламентський контроль — не важко передбачити найбільший ризик: замість ефективної збалансованої моделі державного управління ми отримаємо владу із вкрай сумнівним рівнем компетенції, але з диктаторськими повноваженнями.
2 
1
Коментарі