7,3 тис. учасників зі 100 країн світу приїхали на книжковий ярмарок до німецького Франкфурта-на-Майні. Він тривав 10-14 жовтня. Український павільйон мав 12 кв. м. Його прикрасили віночками, соняшниками, кольоровими стрічками. Делегацію очолила 36-річна Тетяна Демченко з Держкомтелерадіо. На ярмарку була вперше.
— До таких грандіозних заходів треба готуватися за рік, — розповідає Тетяна Русланівна. — Фінансування 120 тисяч гривень вистачило хіба на площу. На оформлення забракло. Якщо варити борщ із самої картоплі й води, він не вийде. Пристойний стенд коштує близько 300 тисяч євро. Азербайджан мав такий же бюджет, як і ми. Але їхній стенд робили місцеві азербайджанці. Я поговорила з нашою діаспорою — її там 15 тисяч. Кажу: "Люди добрі, скиньтеся на наступний рік хоч по 50 центів".
Для наповнення павільйону вистачило літератури?
— У Франкфурті книжки не продають, а показують. Тут налагоджують контакти, домовляються про переклади і видання за кордоном. Цього разу ми мали 261 примірник. Видавці додали ще з півсотні. Їх усі ми доставили у своєму багажі. Бо на перевезення гроші не передбачені. В основній делегації були восьмеро людей. Кожному до речей впихувала ще й коробочку з книжками. На стенді найбільше привертали увагу "Хотинська битва" і "Грюнвальдська битва" — красиві, дорогі історичні видання "Балтії-друк" із багатими ілюстраціями.
Як минав ваш робочий день?
— О 9.00 треба було бути на місці. Доїхати до виставки у мене забирало годину 15 хвилин. Для економії жила далеко. На час виставки дуже піднімають ціни на готелі, перельоти. На перебування з переїздом для однієї особи йде 1,5-2 тисячі євро. Троє-четверо осіб працювали на стенді. О 19.00 ми були вільні. Знала лише готель, транспорт і виставку. З нашими видавцями бачилися зранку і ввечері, коли ті прибігали, кидали речі й поспішали на чергову зустріч. Про ділові переговори у Франкфурті домовляються за місяць-два. Потім усі чотири дні щопівгодини мають якісь перемовини.
Домовлялися про зустріч на чужій території
— До українського стенду підходили небагато, — говорить директор львівського видавництва "Кальварія" Анетта Антоненко, 50 років. — Але це не пов'язано з його виглядом. Це передусім професійна виставка. Звичайних відвідувачів пускають тільки у вихідні. Держкомтелерадіо робить усе можливе за мінімальні кошти. На місці держави я би взяла перерву в поїздках до Франкфурта. Якщо себе представляти, то гарно. Разом з іншими видавцями мала 27 зустрічей. Не хотілося запрошувати іноземних колег до стенду, бо він не такий, як бажалося. Що уникнути слизьких моментів, аби до нас ставилися серйозно, домовлялися зустрітися на їхній території.
3 
1
Коментарі