42-річний киянин Юрій Горбунов завершив роботу над 11-ю телепередачею в якості телеведучого - "Просто шоу". Має акторську освіту, 5 років після закінчення університету працював у драматичному театрі в Івано-Франківську.
- Як сталося, що змінили професію? Буремні 1990-ті змусили чи це було усвідомлене рішення?
- Приїхав працювати до Києва, дуже хотів тут жити. І якось монтували кліп за моєї участі. Це був рекламний ролик пива "Чернігівське" для внутрішнього користування компанії. Тоді мене помітили люди з телебачення: звідки цей Юра взявся? Так потрапив у програму "Три крапки". І якось все саме по собі зав'язалося.
- За акторством не сумуєте?
- Сумую, звісно. Інколи знімаюся в серіалах, але у другорядних ролях – на головні не вистачає часу. Мрію знятися у головній ролі ситкому серій так на 200. Тоді б вже точно став членом кожної української родини, - сміється. Також мрію про роль мерзотника у театрі. Мені завжди діставалися ролі хороших хлопчиків, а це не цікаво. Роль змія – от в ній є, де розвернутися.
- Зараз серед відомих людей стало популярним йти в політику. Не думали про це?
- Не можу заперечити такої можливості. Мені цікава політика, але питання в тому: як я можу згодитися у процесі законотворення? Бо не хочу, як деякі друзі пішли - і тепер висміяні за це. У культурній сфері - так. Але тут же нічого не роблять. А культуру треба підтримувати в першу чергу. Машинобудування так чи інакше буде - тому що воно необхідне. Якщо ж втратити культуру, повернути її буде дуже важко.
- А пропозиції від партій чи кандидатів отримували?
- Ні і власне через те, що я – активний телеведучий. Це зараз моя головна професія. Українські чоловіки-телеведучі мені майже всі подобаються, а от до дівчат є запитання. Не люблю, коли переходять межу. Жінка завжди має залишатися леді. А деякі наші телеведучі інколи забувають про це і не зовсім гарно поводяться. Це як анекдот - який би смішний не був, у вустах жінки він не прозвучить. Тому і пробувати не варто.
- За процесами в українській культурі спостерігаєте?
- Так нічого ж не відбувається! Кіно нема, а якщо є – розраховане на російського глядача в першу чергу, бо там гроші. Театри і досі платять податки, все те саме. Єдине що – в останні роки дійсно дуже розвинулась виставкова діяльність. Сучасного мистецтва вже аж забагато – інколи не відрізниш: чи то купка непотребу чи витвір мистецтва. І поки держава не змінить свою політику стосовно культури – нічого не зміниться. У кіно на всі прем'єри намагаюся ходити. Останнє, що вразило – "Хмарний атлас". Декілька разів його передивлявся. Ще раз змусив задуматися про те, яке велике значення має розкаяння у житті людини і що завжди треба бути відповідальним за свої вчинки. Мені і досі соромно за деякі речі з молодості.
3 
4880
Коментарі
1