Письменник 29-річний Любко Дереш для нових творів черпає натхнення у філософії. Любко кілька років вегетаріанець, а свої раніші твори про вплив на свідомість людини галюциногенів вважає такими, що явно поступаються нинішнім.
- Чи мають цінність твори, які пишуться під дією стимулюючих речовин?
- Є якісь цікаві проміжні результати, які яскраво описані навіть в літературі 20 століття - Олдос Хакслі, Тімоті Лірі, Кен Кізі, це тільки якийсь проміжний етап, який помилково можна сприйняти за шлях. Але потім ми бачимо руїну, наприклад, Вільяма Берроуза. Для мене в літературі точно ця тема вичерпана, тому що я її пройшов і зрозумів, що це грубий спосіб говорити про інші вищі дійсності і переживання. Є більш тонкі способи.
- А в житті?
- Я з 2007 року є членом міжнародного співтовариства "Розум поза наркотиком" з ласки Женіжбека Назарлієва, відомого нарколога - з 2007 року. Я безумовно проти того, аби наркотики використовувалися для будь-яких пошуків себе, тому що ці пошуки, як показує досвід тисячоліть, в результаті виявляються оманними. Нам потрібні стимулятори для того, щоб розслабитися, аби відчути якусь радість, аби ще кудись прийти. Ми розучилися самі ходити. У нас немає енергії почати день, якщо не вип'ємо кави. Це не ледачість, а певна проблема, певний біль наш, який ми ще не змогли до кінця прожити. Це спосіб уникати зустрічі з собою. Ми тягнемося по каву й чай, коли у нас нестача сил. А чому у нас їх не стало. На що вони пішли? Це певне небажання вивчити себе. Подивитися глибше всередину себе, щоб шукати причини і способи вирішення. Тенденція стимулювати себе чимось ззовні не зовсім здорова. В такій ситуації нам важко зрозуміти, ким ми є насправді.
- Як оцінюєте зараз ваш роман "Архе", в якому описано вплив на людину галюциногенів?
- Зараз роман "Архе" в якомусь сенсі є навіть шкідливий. Але думаю, в тому, що він з'явився, був певний умисел, і не конче мій. Я точно уже би не повертався у цю сферу і нічого там уже не шукав.
- Деякі письменники кажуть, що легкі наркотики відмикають свідомість.
- Трава відмикає, і здається, що це звільнення. Але потім знову виникає потреба покурити. Це вже несвобода, це вже не зовсім ми є в цій ситуації. Ті речі, які трава відмикає, уже присутні в нас, але чи потрібно нам до них доходити саме за допомогою трави? По собі знаю, що є й інші способи, як це робити, які не будуть руйнівно впливати на наш розум. На інтелект трава діє дуже послаблююче.
- Багато хто пише завдяки тому, що "мандрує" підсвідомістю у такому стані.
- Так досліджували свою підсвідомість у первісних культурах. Але ми повинні завжди пам'ятати: все, що ми робимо, завжди має свою ціну. Ми, звичайно, щось відкриваємо в собі під час таких мандрівок підсвідомістю. Але потім питання - яку ми ціну будемо за це платити. Тонка дуже межа. Недаремно трава в індійській культурі є рослиною такої постаті як Шива. Ця особистість відповідає за руйнування. Він руйнує Всесвіт наприкінці творіння. Безумовно це шлях: все зруйнувати, а потім постати як фенікс і на руйновищі і підійнятися до світлих сфер. Можливо, комусь цей шлях потрібно пройти. Але не конче падати вниз, щоб потім знову підійматися вгору. Можна відразу рухатися далі вгору. Просто вгору рухатися завжди важче, ніж опускатися вниз.
- Чому люди вдаються до стимуляторів?
- Існує індійська мудрість про різні види щастя. Перший - в пристрасті: спершу вам солодко, а потім гірко. Його дає, наприклад, алкоголь чи легкі романтичні зв'язки. Другий - в добрі: спочатку гірко, а потім солодко. Наприклад, коли загартовуєтеся холодною водою. Третій - гірко на початку, гірко всередині, гірко в кінці. Наприклад, коли курите сигарети. Будемо чесними - сигарети на смак - гидота, слина тече, голова болить, нудить, але пересилюємо себе заради образу того, як ми круто виглядаємо. Насолоджуємося не тілом, а розумом - "Мальборо мен" або "Вірджинія вумен". Наслідки теж гіркі. Стимулятори належать до засобів щастя у невігластві. Вони викликає тільки ілюзію радості. Але якщо тверезо подивитися - там гірко весь час. Потреба людей у стимуляторах походить від того, що людина не знає, що по-справжньому її зробить щасливою. Вона пробує то коноплю, то алкоголь, то трюфелі чи сало в шоколаді. І все це не то. Ніби й солодко, але кудись мимо попадає. Немає повноти. Всі тонізуючі засоби і розваги - це способи забутися і не думати про те, що по-справжньому тяготить. Але коли ми знаходимо вічні відповіді на вічні запитання і знаходимо причину проблем, тоді у нас щось сходиться всередині.
- Що є щастям?
- По-справжньому людині можуть принести щастя нематеріальні речі: коли маємо кого любити. Це те, що по-справжньому нас наповнює. Воно має такий пролонгуючий ефект, який ніякій коноплі, ЛСД і грибам не снився. Це щастя завжди з нами і не залежить від того, на якій стадії накуру ми знаходимося. По справжньому щаслива людина відчуває себе в прозорій реальності, в яку не потрібно привносити нічого штучного. Ми тільки маємо протирати лобове скло нашої свідомості, крізь яку дивимося на цей світ.
3 
4880
Коментарі
6