Режисер Олександр Ігнатуша розповідає про свій фільм "Мамо, я льотчика люблю!". 23 жовтня на фестивалі "Молодість" його покажуть вперше. Це мелодрама про сімейні стосунки та любов зрілої акторки до молодого льотчика. Головні ролі зіграли Ольга Сумська, Ігор Пісний та Сергій Калантай. Знімали фільм на Київській кіностудії ім. Довженка за бюджетні кошти (6 млн гривень).
- Яка ключова ідея фільму?
- Кохання. Сценарій написала жінка (Віра Мельник). І по суті це мрія жінки. Вона є джерелом кохання, вона прагне любові і не може без неї жити. Власне, про це і є фільм. Це історія красивої жінки – відомої актриси, яка шукає кохання.
- Ви одразу запропонували головну роль Ользі Сумській?
- А я вважаю, що це єдина актриса, яка могла це зіграти. Десять років тому це була б роль Ади Роговцевої. А сьогодні, єдина хто підійшов - це Ольга Сумська. Адже, вона справді зірка. Вона знає, що таке слава. Знає як це, коли ти проходиш повз людей, а вони шепочуться у тебе за спиною. До того ж я насолоджувався роботою з акторами. Ольга Сумська, Сергій Калантай – мої друзі. Ми з пів слова один одного розуміємо. А я все ж таки театральний актор. І для нас володіння професією – це задоволення.
- Ви багато самі знімалися в кіно? У "Мамо, я льотчика люблю" когось зіграли?
- Я в кадрі з'являюся на кілька секунд – везу героїню Любов Журбу в таксі. Це не тому, що я дуже хотів знятися. А тому, що мені так було простіше, ніж шукати когось. Тому я взяв власну машину і сів за кермо.
- Де проходили зйомки картини?
- Всі зйомки проходили в Києві. Мені важко було виїхати, навіть, в експедицію у Карпати через невправність студійних працівників. Але ми знайшли Карпати під Києвом. Нам потрібен був мальовничий санаторій і ми поїхали в Ірпінь. Бо за сценарієм туди тікає героїня щоб усамітнитися.
- На якого глядача розрахований фільм?
- Перш за все це жіноча аудиторія різного віку. Студійні працівниці - і двадцятирічні, і старші - які бачили уривки фільму, з інтересом сприймали і епізоди зради, і епізоди ніжного кохання. Але я переконаний, що фільм буде цікавий багатьом українцям. Бо за українським продуктом скучили. А це україномовне кіно. Більшість подій відбувається в Києві. Бо зимовий Київ – це один з головних героїв. І глядачі упізнають чимало міських куточків. Також події відбуваються і на студії Довженка. Важко про це говорити, але студія вмирає. Ми то з гумором, то зі щемом додумували як в павільйонах паралельно знімається кілька фільмів. Але насправді у реальному житті студія виглядає пусткою.
- За кого ще крім головної героїні, переживатиме глядач?
- Мабуть за її колишнього чоловіка. Він з дуру її покинув, а потім протягом фільму хоче повернути її. Очевидно, що він її кохає. А ще співпереживатимуть і льотчику, в якого закохується героїня. Перший кадр стрічки починається зі зйомок рекламного ролику. Глядач бачить молодого льотчика-актора. Герой не довчився в театральному вузі і покинув літати.
- Це ваш другий фільм. У чому він різниться від першої картини "Цвітіння кульбаби"?
- Перший фільм – дуже близький мені. Я довго перебирав сценарії. А в "Мамо, я льотчика люблю" взагалі важка доля. Він кілька разів запускався з різними режисерами. Бо спершу ніби обіцяли гроші, а потім не давали. Кошторис стрічки – це бюджетні гроші. У кінці кінців ця картина, порівняно з "Цвітінням кульбаби" - компроміс. І хоч жанрово фільм жіночий, я робив його чесно.
3 
4880
Коментарі