Скрипаль Василь Попадюк, якого називають "українським Паганіні", в суботу, 1 грудня, дасть великий сольний концерт у палаці "Україна" в Києві разом зі своїм музичним бендом "Papa Duke". Він уже тиждень їздить з концертами Батьківщиною.
16 років тому виїхав в Канаду. Там живе і працює. Музикант обіцяє імпровізації на сцені, адже всі учасники його колективу володіють кількома музичними інструментами.
З музикантом зустрічаємося на Михайлівській площі у столиці. На ньому - коротке чорне пальто до колін, джинси та темні кросівки. Через спину перекинув лакований помаранчевий футляр зі скрипкою. Йдемо до кав'ярні. Василь разом зі продюсером Марком Журавінським замовляють еспрессо, закурюють.
"У нас нема однакових концертів. Кожен концерт може якісь несподіванки принести прямо на сцені. Кожна окрема ситуація викликає свою імпровізацію. Траплялося, ми перед виступом брали капелюха, записували на папірцях назви музичних інструментів, і кидали ті папірці в капелюх. Потім витягували — який кому випаде, на тому і грає", - розповідає Попадюк.
Василь каже, що йому однаково — грати для українців, росіян чи канадійців. Вважає себе людиною світу і глядача також сприймає понаднаціонально.
"Для мене немає різних аудиторій або характерів аудиторій. Є сцена і глядач — я не відчуваю, в якій країні граю. Що нас дуже радує і трошки нам дивно — нашу програму діти люблять і висиджують весь концерт", - зазначає скрипаль.
До Канади музиканта після кількох років роботи у Москві змусила виїхати потреба творчої свободи. Тоді як у Києві, каже, був цілковитий застій. Тепер Василь не тільки грає по світу зі своїм колективом, а також має спільні виступи з українськими гуртами — "Мед Хедс", "Гайдамаки" та іншими.
Каже, граючи класику, почувається рокером. В цьому плані Канада йому дуже підходить. Вона за стилем — рокова. Тоді як Америка — джазова.
Скрипаль каже, що скрипка, на якій зараз грає — не найкраща для нього. Попередню, улюблену, вкрали з його машини в Канаді. Нинішня ж скрипка ймовірно колись належала італійському скрипалеві 18 столітті Джованні Батісту.
"Мене переконують, що цей інструмент 1770 року, але я думаю, що все-таки вдала копія, яку зробили століттям пізніше", - без тіні благоговіння перед раритетом говорить музикант.
3 
4880
Коментарі
5