"Слава Богу, поки не обстрілювали серйозно": останнє відео загиблого на Донбасі Валерія Геровкіна

Ввечері у середу, 1 грудня, поблизу Новотроїцького на Донбасі загинув солдат 93-ї бригади "Холодний Яр" 22-річний Валерій Геровкін. Його на спостережному посту вбив ворожий снайпер.

За день до загибелі бійця кореспондент Gazeta.ua спілкувався з Валерієм Геровкіним на позиціях, записав останнє в його житті інтерв'ю.

На відео Валерій чистить та змащує зброю. Виглядає життєрадісним, хоч жаліється, що болить голова і просить у побратима знеболююче.

"Щойно це, мабуть, СПГ (станковий протитаковий гранатомет. - Gazeta.ua) був, - сказав Валерій, прислуховуючись до вибуху вдалині. - Іноді по нас стріляють. Поки, слава Богу, не обстрілювали серйозно. Лише з автомата та КК (Кулемет Калашникова, - Gazeta.ua). Намагалися з гранатомета і АГСа по нам накинути. Міномет працював, але не по нам".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти обстріляли з мінометів українські позиції - ЗСУ відповіли

93-тя бригада утримує тут позиції поблизу окупованого путінськими найманцями Докучаєвська уже декілька місяців. Оточені ворогом майже з трьох сторін українські військові все ж контролюють панівні висоти.

Щоб сюди дістатися, військовим доводиться підніматися вгору по болоті, в якому буквально застрягають черевики. Дороги сильно розмило після дощів та мокрого снігу. Пейзажі місцями нагадують карпатські гори — заболочені грунтові дороги чергуються з кам'яними валунами. Поміж кущів ростуть червоні ягоди шипшини. Неподалік знаходиться кар'єр, на дні якого велике озеро. Протилежний берег озера під контролем бойовиків. Також недалеко звідси КПВВ "Новотроїцьке". Чи не єдине в Донецькій області, де можна перетнути лінію розмежування. Окупанти здійснюють пропуск тільки окремих громадян двічі на тиждень – у понеділок та п'ятницю.

Валерій народився 21 липня 1999-го. Був родом із Краматорська, повідомила 93-тя бригада. Мав середню спеціальну освіту. До Збройних сил пішов у вересні торік. У холодноярській бригаді піхотинець служив близько року. Товариші по службі називали його "Гера".

"Він був завжди на позитиві. З ним завжди було легко знайти спільну мову. Могли просто зібратися, посидіти за столом, попити разом чаю, погратися в ігри на телефоні", - розповів побратим із позивним "Матрос", одноліток Валерія. Коли друг загинув, "Матрос" був поруч. Намагався його врятувати, але смерть настала практично миттєво.

"Валера мріяв іти в армію давно, але хотів закінчити навчання. Знаю, що в нього була кохана – показував її фото в телефоні", - говорить "Матрос".

"Валерій був працьовитим та розумним хлопцем. Завжди приходив на допомогу побратимам. Займався спортом – піднімав гирі. Це була його перша ротація в ООС", - каже Віталій, сержант роти, в якій служив загиблий.

У Валерія Геровкіна залишилися батьки.

×