Уважні батьки одразу бачать зміни в поведінці дитини і намагаються з'ясувати причину. Однак дуже часто психологічна травма носить прихований характер. Вона може маскуватися під капризи, замкнуту поведінку, млявість, або, навпаки, агресію. Як батькам зрозуміти, що з дитиною відбувається недобре, і чи можуть вони впоратися з психологічною травмою у дитини? Про це пише uaua.info.
Дитячі психологічні травми переживають багато дітей: їх може травмувати розлучення, коли сім'я стає неповною, або смерть близької людини (бабусі чи дідуся). До психологічної травми у дитини відносять систематичне жорстоке поводження або нехтування: домашнє насильство, шкільне цькування.
Також і перебування в травмованому оточенні - це спів-травматизація. Навіть ситуація переїзду може стати причиною дитячої травми – вона ще занадто мала, щоб сприйняти зміну звичної обстановки адекватно.
Першими ознаками травми є порушення сну та ігрової поведінки. Якщо дитина погано спить, її мучать кошмари, у грі повторюються одні й ті ж дії, батькам важливо зрозуміти, що її турбує. Треба докласти зусиль, щоб психологічна травма у дитини остаточно не сформувалася.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як привчити дитину самостійно робити уроки: 3 головних поради
Психологи виділяють три групи симптомів травми
1. Симптоми вторгнення. Це або спогади, які "паралізують" дитину, або нічні кошмари.
2. Уникання. Діти уникають предметів, що нагадують хворобливі події, і місця, схожих на місце, де вони відбулося. Наприклад, якщо дитина потрапляла в ДТП, вона буде уникати переходів і плакати, коли потрібно переходити вулицю.
3. Психофізична активація. Симптоми активації: підвищена дратівливість, стомлюваність, погіршення успішності в школі, пам'яті. Діти можуть ставати агресивними, надто тривожними, полохливими, у них поверхневий сон, і від будь-якого шереху настає пробудження.
У деяких проявах діти дуже схожі на дорослих у своїй реакції на травму. На будь-яку екстремальну ситуацію ми реагуємо нападом або страхом. Це поведінкові реакції.
Симптоми стресу і травми у дітей мають і ряд своїх особливостей. Це і порушення сну, і порушення апетиту, і регрес у розвитку (нічне нетримання сечі, смоктання великого пальця), і страх розлуки з батьками - все це може свідчити про наявність травми.
Травмована дитина постійно переживає страх і тривогу. Вона ніби відключається від реальності і знову знаходиться в травмуючих її подіях.
Якщо дитина стала неслухняною, агресивною, злою, або, навпаки, тривожною, невпевненою - це свого роду "дзвіночок" батькам: потрібно працювати з травмою. Якщо виникають проблеми в навчанні у школярів - дитина стає задиракою, двієчником, нездатною вчитися - це теж може бути наслідком травми. Якщо вона безпричинно сміється, б'ється, ігнорує зауваження, кривляється - те ж саме. У таких випадках краще звернутися до дитячого психолога.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як перестати порівнювати свою дитину з іншими: 3 головних поради
2 
1
Коментарі