Мадам Тюссо прожила у шлюбі шість років

Однієї літньої ночі 1793-го до будинку паризького лікаря та скульптора Філіпа Куртіуса під'їхала карета.

— Хто там? — злякався господар.

У Парижі бушувала революція. Стратили королівську родину. Щодня на ешафоті з-під ножа гільйотини летіли голови французьких аристократів. Куртіус боявся, що його запідозрять у зв'язку з роялістами — прихильниками монархії. Багато років він із донькою — тепер уже 32-річною Марі — ліпив із воску фігури відомих людей. У його "Театрі воскових фігур" часто бувала паризька знать. Та цього разу Куртіус переживав даремно.

— Це Анрі Сансон, кат, — відповів грубий чоловічий голос. — Привіз тобі те, що ти просив.

Нічний гість тримав за волосся голови тільки-но страчених роялістів — герцога Орлеанського та графа Ларока. Голову герцога одразу ж забрав Куртіус, а голову графа кат відніс до кімнати Марі.

— Дякую вам, месьє, — ледь вимовила та.

Коли Сансон пішов, вона розридалася. Марі поклала голову графа на стіл і кілька хвилин дивилася на його мертве закривавлене обличчя. Потім нагріла в цебрі віск і почала розминати його руками. Зробила зліпок голови, потім прийнялася за тіло чоловіка. На світанку Куртіус зайшов до її кімнати й застиг від жаху. На столі лежало тіло оголеного Ларока, а зверху на ньому непритомна Марі. Оговтавшись, Куртіус зрозумів, чому вона так гаряче просила його викупити в ката голови страчених: Ларок був її коханцем. Вона зліпила його тіло з пам'яті так реалістично, що граф мав вигляд живого.

Філіп Куртіус навчав Марі ліпити з воску з дитинства. 1783-го із нею та її матір'ю Анною вони приїхали зі Страсбурга до Парижа. Лікарська практика не приносила великого прибутку, тож Філіп, щоб заробити на життя, виготовляв на замовлення воскові бюсти. Маленька Марі допомагала йому: малювала портрети замовників, робила одяг і перуки для фігур.

1771-го, коли Франція готувалася до весілля Людовика XVІ з Марією Антуанеттою, скульптор зліпив портрети нареченого й нареченої та виставив у своїй вітрині. Щоб подивитися на них, до крамниці йшли юрби людей. Виставка мала величезний успіх, парижани стали замовляти скульптору свої портрети. Куртіус заробив грошей, купив магазин у центрі Парижа. У ньому розмістив воскові фігури відомих людей. Королю Людовику XVІ настільки сподобалася галерея, що він навіть пожертвував для своєї фігури мундир і орден.

Марі працювала над замовленнями цілими днями. Придворні, які часто бували в гостях у Куртіуса, розповіли про її майстерність королю. Невдовзі жінку запросили до Версаля — монаршої резиденції — навчати ліпленню принцесу Єлизавету, сестру Людовика XVІ. Там на одному з балів Марі познайомилася з графом Лароком. Між ними зав'язався бурхливий роман, який тривав дев'ять років. Марі сподівалася, що вони завжди будуть разом. Але 14 липня 1789-го у Франції вибухнула революція, і її надії на щастя зруйнувалися.

— Я помщуся, — сказала вона батькові, коли отямилася.

— Як?

— Я буду робити воскові фігури. Усе більше й більше. Ці нелюди стратили тисячі людей, так нехай їхні жертви все життя їх переслідують. Хай вони тремтять від жаху. І ще — від цього моменту я всю роботу роблю сама.

Куртіус здивувався, але сперечатися не став. Здоров'я у старого було вже не те. Кожна нова фігура забирала багато сил. Марі вмовила ката Сансона, і той після кожної страти за певну плату дозволив їй оглядати кошик, в який складали голови страчених. Марі робить посмертні маски. Удома ліпить воскові фігури жертв революції й виставляє напоказ. Скупчення воскових фігур мерців справляло на глядачів неабияке враження. Куртіус тим часом знайшов нову клієнтуру: плебеї, які прийшли до влади у Франції, теж хотіли себе увіковічнити. Марі робила один екземпляр для замовника, другий залишала в себе.

1794-го Куртіус помер. Марі з матір'ю запідозрили у зв'язку з роялістами й кинули до в'язниці. Жінкам уже обстригли волосся — на площі на них чекала гільйотина. Але їх урятував черговий державний переворот. До влади прийшла Директорія. Через п'ять років — Наполеон Бонапарт. Майстерня Марі в цей час процвітає. Її ім'я знає весь Париж. Юрби людей стікаються з усього міста, щоб подивитися на фігури жертв Французької революції та їхніх катів. Багато гостей непритомніли, адже серед експонатів бачили своїх родичів і друзів.

Марі запрошують до палацу Наполеона, щоб зліпити портрет нового імператора. При дворі вона знайомиться з інженером Франсуа Тюссо. Невдовзі виходить за нього заміж, народжує синів Жозефа та Франсуа. Однак стосунки в подружжя не склалися: чоловік любив випити, часто програвав у карти зароблені дружиною гроші. Тож 1802-го Марі йде від нього. Залишає молодшого сина з матір'ю, а старшого бере з собою в подорож Великою Британією, де хоче показати свою колекцію. Щоб побачити воскові фігури мадам Тюссо, англійці вистоюють черги.

В її колекції з'являються видатні діячі англійської історії — Річард Левине Серце, Марія Стюарт, Генріх VІІ і Кромвель. Та Марі особливо цікавлять лиходії, які скоїли гучні злочини. Единбурзький кат Джон Вільямс дозволяє мадам Тюссо приходити до в'язниці та знімати маски зі злочинців напередодні страти, а іноді й після неї. Із часом вона створює "Кімнату жахів". Поміщає в неї фігури знаменитих убивць, жертв Французької революції, зображує сцени жорстоких катувань і страт. Щоб подивитися на них, із відвідувачів стягують окрему плату.

33 роки мадам Тюссо подорожувала Англією. Її колекція стала найвідомішим атракціоном країни. 1835-го 74-річна Марі купила п'ятиповерховий будинок на Бейкер-стріт у Лондоні й відкрила на верхніх поверхах музей воскових фігур. Сини мадам Тюссо стали її помічниками: Жозеф займався костюмами для ляльок, Франсуа був бухгалтером у сімейному бізнесі.

Мадам Тюссо ліпила воскові фігури до глибокої старості. Поповнювала свою колекцію зображеннями дітей правителів і спадкоємців престолу. До кінця життя в музеї зібрала майже 3 тис. експонатів. Її останньою фігурою став автопортрет. Тепер маленька гостроноса стара в чорній сукні, очіпку та круглих окулярах зустрічає відвідувачів при вході до свого музею.

×