— А тепер покажіть мені мою могилку.
— Ну що ви, Анатолію Дмитровичу, для чого це вам? Це ж дурниці.
— Сьогодні знімали мою смерть, а в нас, акторів, так: якщо граєш смерть, довго житимеш. Значить, сьогодні я записався в довгожителі, — 64-річний Анатолій Папанов підійшов до скромного горбика з хрестом.
Тут, у карельській глушині, "спочив" його кіногерой, політичний засланець Копалич, якого вбили бандити. Закінчилися зйомки фільму "Холодне літо 53-го". Папанов натягнув на очі свого улюбленого картуза, і як був — у джинсах, сорочці навипуск і сандалях — стрибнув у таксі. Він любив такий дачний простуватий стиль, хоч і був уже забезпечений чоловік. Слава його обтяжувала, він соромився її, як і зароблених грошей. Навіть свою новеньку "волгу" ставив за рогом Театру сатири, в якому служив майже 40 років.
— В актрис колготочки драні, а я — на "волзі", — казав.
Міг купити нові імпортні туфлі й не носити їх — мовляв, перед людьми незручно. А про те, щоб донька Олена, теж актриса, працювала разом із ним у театрі, й мови не могло бути:
— Що скажуть? Що я привів свою дочку? Ні.
Одразу після зйомок "Холодного літа 53-го" Папанова чекали в Ризі, куди на гастролі виїхав його театр. Туди вилетіла й дружина — актриса Надія Каратаєва. Але він вирішує рвонути в Москву — перевірити, чи дали гуртожиток його студентам із ҐІТІСу.
У перший тиждень серпня 1987 року в столиці СРСР від спеки плавився асфальт. За містом горіли торфовища, і від цього на вулицях стояв запах гару. На сходах свого будинку Анатолій Папанов зустрів слюсаря.
— Саша, нема гарячої води?
— Відключили…
— Ну нічого, я холодною помиюся.
Кинув дорожню сумку біля дверей — нащо її розбирати, якщо невдовзі все одно в дорогу. Перекусив і розпашілий, втомлений пішов до ванної. Холодну воду актор любив, навіть у жовтні залюбки купався — їздив поплавати до водосховища на велосипеді.
— Я коли не дуже добре почуваюся, стаю під крижаний душ, терплю, скільки можу, і потім як новенький, — зізнавався режисерові "Холодного літа 53-го" Олександру Прошкіну.
— Так це ж шкідливо!
— Ні-ні, я знаю свій організм, — впевнено казав Папанов.
7 серпня 1987-го він мав прилетіти до Риги. Але не прибув. У Театрі сатири захвилювалися. Дружина Анатолія Папанова почала дзвонити додому — телефон не відповідав. Тоді до сусідів. Ті не могли достукатися у двері. Побачили світло у вікнах — актор таки вдома. Але ламати двері ніхто не наважувався.
— Тоді я зателефонувала зятеві, — згадує Надія Каратаєва. — Він через сусідську лоджію заліз у нашу квартиру й знайшов Толю у ванній. Голова його схилилася до колін, зверху лилася вода. Видно було, що він мертвий уже кілька годин. Найдивніше, що на серце він ніколи не скаржився. Навіть коли зробили розтин, лікарі не виявили інфаркту. Це було, як спазм, судини не витримали, серце просто зупинилося. Якби в той момент хтось був удома, міг дати таблетку, викликав би "швидку", Толю можна було би врятувати.
Із квартири мертвого Папанова санітари чомусь виносили на простирадлах, а не на ношах.
— Потім мені зателефонували зі знімальної групи фільму "Холодне літо 53-го": "Надіє Юр'ївно, а гроші Анатолій Дмитрович вам устиг передати? Він же отримав за стрічку 9 тисяч карбованців". Грошей у квартирі я не знайшла. Зять згадав тільки, що в спальню заходили санітари, шукали простирадла. Про пограбування ми так і не заявили.
На похорон до Папанова людей прийшло мало — у розпалі був сезон відпусток, а колег-акторів, щоб не переривати гастролей, головний режисер Театру сатири Валентин Плучек не відпустив із Риги. Приїхали тільки Ольга Аросєва, Михайло Державін, Роман Ткачук і Олена Архипова. Не зміг вирватися й Андрій Миронов — партнер Папанова, його змусили виступати на концерті. За кілька днів він, не догравши спектаклю, знепритомнів на сцені. На дев'ятий день після смерті Папанова Миронов помер від крововиливу в мозок. На його похорон театр теж не приїхав.
"Цей вовк перегриз усю мою біографію"
1967 року Анатолій Папанов уперше озвучив Вовка у мультфільмі "Ну, постривай!" і став кумиром мільйонів. Незабаром люди інакше як Вовком актора вже не називали. Він ображався:
— Та ну вас, начебто, окрім як "Ну, постривай!", я більше нічого не зробив.
Часто на вулиці діти, почувши голос актора, вигукували:
— О, Вовк!
— Цей вовк перегриз усю мою біографію, — скаржився Анатолій Папанов дружині.
З Надією Каратаєвою він познайомився 1942 року. Після поранення на фронті — йому відбило три пальці на нозі — прийшов вступати на другий курс ҐІТІСу. Худий, незграбний, у полинялій гімнастерці. Його не хотіли приймати, бо кульгав, ходив із ціпком. І Папанов так замучив себе фізичними вправами, що припинив кульгати, навчився танцювати.
До вродливої одногрупниці в однострої підійшов сам:
— Ти теж із фронту?
Вона там була медсестрою.
Коли познайомила його з мамою, та сказала доньці:
— Якщо кохаєш його, виходь заміж... Тільки не дуже він красивий.
— Мамо, зате який він талановитий!
Весілля відсвяткували 20 травня 1945 року. Гостей відбували вінегретом і купованою по картках горілкою. У шлюбі пара прожила 43 роки. Без дружини Анатолій Папанов навіть за кордон не хотів їздити.
— Я — однолюб: одна жінка, один театр, — казав про себе.
1922, 31 жовтня — Анатолій Папанов народився в місті Вязьма Смоленської області в родині військового, який згодом працював на заводі. Мати була польською модисткою. 1930-го переїхав із батьками до Москви. 1942-го тяжко поранений в ногу під Харковом, став інвалідом III групи.
1948 — і до самої смерті служить в Театрі сатири. Цього ж року втратив матір і назавжди кинув пити.
1954 — в шлюбі з актрисою Надією Каратаєвою народилася донька Олена. Папанов дуже переживав, що вдасться в нього і від того буде нещасна. Себе вважав потворним. Донька справді схожа на тата, стала актрисою. Її називають "Папанов у спідниці". Має двох дітей і онука.
1964 — стрічка "Живі й мертві", у якій зіграв Анатолій Папанов, стала лідером прокату в СРСР — її подивилися 41,5 млн глядачів. На початку 1960-х Папанова на сцені театру побачив Костянтин Симонов і так був вражений його грою, що запропонував кінорежисеру Олександру Столперу дати акторові головну роль у фільмі "Живі й мертві" за його романом. Після того на Папанова посипалися пропозиції зіграти в кіно. 1973-го отримує звання Народного артиста СРСР.
1987, 7 серпня — Анатолій Папанов помер у своїй квартирі. Фільм "Холодне літо 53-го" — останній, у якому він знявся, виходить на екрани наступного року й одразу стає лідером прокату.
Після смерті актора на його ощадкнижці було 50 тис. крб. Частину вкладу заморозили, решта пішла на пам'ятник. Родині залишилася дача й дві автівки — "жигулі" та "волга"-пікап.
2 
1
Коментарі
21