Ексклюзиви
пʼятниця, 09 вересня 2011 09:50

Станіслав Лем обізвав дурнем російського режисера Тарковського

21-річний Станіслав Лем ледь втиснувся у переповнений трамвай. В окупованому німцями Львові наближалася комендантська година. Раптом на підніжку стрибнув поліцейський у чорній формі й притиснувся до Станіслава ззаду, щоб схопитися за ручку дверей. У Лема тьохнуло серце: "Тільки б нічого не запідозрив".

Під жакетом він мав пакет із патронами й кількома гранатами, які поцупив зі складу трофеїв німецьких військово-повітряних сил для підпільників польського руху опору. Станіслав часто там бував по роботі — працював зварником у німецькій геологорозвідувальній фірмі. Усе обійшлося. Зброю встиг передати і повернутися додому.

Від початку німецької окупації його родина жила, мов на пороховій бочці.

— Коли німці ввійшли до Львова, я довідався, що я не "арієць", — згадував Лем. — Мої предки були євреї. Раніше я нічого не знав ані про юдейську релігію, ані про єврейську культуру. Власне, нацистське законодавство й просвітило мене щодо того, яка кров тече в моїх жилах. Батьки зуміли підробити документи, й ми уникнули переселення до гетто. Фашисти тоді вбили всіх моїх близьких. Вони загинули у газових камерах концтабору Белжець.

Улітку 1944-го місто знову зайняли радянські війська. Станіслав повернувся до медичного інституту, де навчався до війни. А через два роки відбувався обмін населенням між новою "народною" Польщею та СРСР. Тоді Лемів, як і більшість поляків, що жили в Західній Україні, переселили зі Львова.

— Ми переїхали до Кракова, втративши під час війни все своє майно. У свої 70 із гаком років батько мусив працювати отоларингологом у лікарні. Ми жили в одній кімнаті, й татові не було за що обладнати власний лікарський кабінет.

Станіслав хотів був працювати зварником, та Самуїл Лем наполягав, аби син продовжив навчання. Урешті-решт вирішив довчитися на лікаря у Ягеллонському університеті. А щоб заробити грошей, почав писати фантастичні романи й оповідання для популярних журналів. Одержав сертифікат про закінчену медичну освіту. Але випускних іспитів вирішив не складати: боявся, що його відправлять на військову службу. Якийсь час працював асистентом у медичному дослідному інституті. Та згодом його захоплення письменництвом стало основною роботою.

1950-го на одній із медичних тусовок 29-річний Станіслав познайомився з юною студенткою Барбарою Лесняк. Вона вчилася в медичному інституті на рентгенолога й попервах не звертала на закоханого Лема жодної уваги.

— По трьох роках облоги вона таки згодилася вийти за мене. У нас тоді ще не було власного житла. Я мешкав у дешевій кімнатці, з укритими цвіллю стінами. Дружина жила зі своєю сестрою й писала дипломну роботу.

— Фантастика схожа на гігантське збільшувальне скло, в яке ми розглядаємо тенденції розвитку — соціальні, моральні, філософські, які бачимо у нашому сьогоденні, — казав Станіслав Лем про свої фантастичні романи. — Говорячи про майбутнє, про життя на далеких планетах, я розповідаю про проблеми своїх сучасників, нехай вони і вбрані у галактичний одяг.

Його твори мали успіх. Він почав непогано заробляти. Наприкінці 1950-х подружжя купило будиночок на південній околиці Кракова. Щороку їздили на місяць до розташованого неподалік гірського курорту Закопане, каталися на лижах. У червні письменник бував там, щоб урятуватися від сінної гарячки, від якої тоді ще не було ліків.

— Я залишався у будинку Товариства письменників й працював днями. Під час одного з таких марафонів написав "Соляріс" і ще кілька книжок.

Лем часто їздив із делегаціями польських письменників до Східної Німеччини, Чехії та Радянського Союзу. 1968-го в подружжя народився син Томаш.

— Він непогано ставиться до моїх романів, але, мабуть, поп-музику, рок-н-рол, "Бітлз", свій мотоцикл і автодвигуни любить трошки більше, — іронізував згодом батько.

Станіслав Лем прокидався зазвичай о п'ятій ранку. Рівно о шостій сідав за друкарську машинку й писав, не роблячи перерви на обід. Коли дуже стомлювався, виїжджав машиною на шосе Краків–Закопане і прямував до міста або в гори.

Радянський режисер Андрій Тарковський 1972-го екранізував роман Станіслава Лема "Соляріс".

— Я просидів у Москві шість тижнів, доки ми сперечалися про те, як робити фільм, — згадував автор. — Тарковський у стрічці хотів показати, що Космос дуже бридкий і неприємний, натомість на Землі прекрасно. А я писав і вважав навпаки. Він зняв не "Соляріс", а "Злочин і кару".

Зрештою Лем обізвав Тарковського дурнем і поїхав додому.

Коли генерал Войцех Ярузельський, який керував Польщею, наприкінці 1981-го через робітничі заворушення запровадив у країні воєнний стан, Станіслав Лем переїхав до Західного Берліна, а згодом до Відня. У творчості дедалі відходив від художньої літератури. Писав філософські есе й футурологічні праці. 1988-го повернувся до Польщі й зовсім закинув письменницьку діяльність.

— Я не бачу потреби створювати ще одну книжку лише для того, щоб заробити якнайбільше, — говорив.

В останні роки Станіслав Лем мучився через діабет. Страждав на меланхолію. Гостро критикував сучасну фантастику. Розчарувався не лише в літературі, а й у майбутньому людства. З осудом ставився до телебачення та інтернету. Пророкував близький кінець світу.

— Дивовижно, але інколи мені сниться, що я маю зовсім інше минуле, ніж насправді. Війни, розстрілів у снах я не бачу, — розказував на схилі літ. — Я зробив усе, що вважав найголовнішим, і перегорнув цю сторінку свого життя. Що попереду? Рай? Не знаю. Їх же кілька — християнський, ісламський, буддійський. Залишається визначитися, в якому напрямі рухатися.

27 000 000

книжок Станіслава Лема продали у світі. Їх переклали понад 40 мовами

 

1921, 12 вересня — Станіслав Лем народився у Львові в родині отоларинголога. У 1932–1939 роках навчався у гімназії ім. Кароля Шайнохи. 1940-го вступив до Львівського медичного університету

1946 — опублікував першу фантастичну новелу "Людина з Марса". Через п'ять років виходить перша книжка "Астронавти". 1957-го з'явилися на світ "Діалоги", "Зоряні щоденники Йона Тихого", 1961-го — "Повернення із зірок", "Соляріс"

1966 — публікує спогади про Львів — "Високий Замок"

1973 — нагороджений почесним членством в американській організації письменників-фантастів. За три роки його з неї виключили за критику американської науково-фантастичної літератури. 1981-го одержав почесний учений ступінь Вроцлавського технологічного, а згодом — Опольського, Львівського і Ягеллонського університетів

1987 — вийшли друком останні романи "Фіаско", "Мир на Землі"

2006, 27 березня — помер у Кракові.

Син письменника Томаш Лем закінчив фізичний факультет Прінстонського університету, США. Працює перекладачем, редагує офіційний сайт свого батька. Одружений, має доньку Анну

 

Зараз ви читаєте новину «Станіслав Лем обізвав дурнем російського режисера Тарковського». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

48

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути