— 1 грудня 1991-го українці забили останній цвях у труну СРСР. Підтвердили на референдумі Акт проголошення незалежності України й державу почали визнавати у світі, — говорить історик 44-річний Володимир В'ятрович. — Існування Радянського Союзу втратило сенс. Зустріч президентів України, Білорусі та Росії в Біловезькій Пущі — наслідок українського референдуму.
В Акті проголошення незалежності України є визначення: "Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні". Після розпаду Русі українці дуже короткий час мали державність, набагато більше були залежні. Завдяки чому вдалося зберегти самостійницьку традицію?
— Прагнення відновити державність лягло в основу національної ідеї українців, — продовжує В'ятрович. — Це те, що тримало разом і спонукало чинити спротив окупантам. Так постали козацька держава та отримали досягнення у 1917–1921 роках. Вони не давали українцям розчинитися й призвели до подій 1991-го. Зараз дозволяють утримувати незалежність, попри агресію Росії.
Які ключові причини розвалу Радянського Союзу?
— Командна економіка втратила свою спроможність. Керівництво СРСР не мало бачення подальшого розвитку. Політична еліта була дискредитована невдалими спробами подолати наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.
Важливий чинник — наростаючі національні рухи в країнах Балтії, Україні, Грузії та Молдові. Ці народи виявилися не до кінця упокореними радянським режимом. Як тільки влада послабилася, люди підняли голови.
Не згоден із тезою, що держава розвалилася через тиск США. У вирішальні моменти в 1990–1991 роках Захід виступав за збереження Союзу. У липні 1991-го президент США Джордж Буш закликав українців із трибуни Верховної Ради не спішити виходити зі складу СРСР. Тільки проголошення незалежності України змусило Вашингтон змінити позицію.
Крім референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України, 1 грудня 1991 року відбулися вибори президента. За рахунок чого Леонід Кравчук переміг представників демократичного блоку Левка Лук'яненка та В'ячеслава Чорновола?
— Рух вперед не був однозначним, траплялися зупинки й відкати. Революція кінця 1980-х — початку 1990-х — недовершена. Українцям забракло рішучості, щоб обрати президентом Лук'яненка чи Чорновола. Кравчук був компромісним варіантом. Україна тоді сповільнила відрив від радянського минулого. Половинчастий рух уперед затягнувся на десятки років. Декомунізація реалізувалася тільки після 2014-го.
Леонід Кучма казав, що національна ідея не спрацювала. Водночас люди двічі виходили на Майдан і відстоювали свої інтереси. Що об'єднувало українців після проголошення незалежності?
— Леонід Кучма ніколи не розумів, що таке національна ідея і не намагався її реалізувати. Тому заява про те, що вона не спрацювала, — досить дивна.
Українців об'єднувала ключова ментальна риса — свободолюбність. Небажання повертатися до обмежень волі. Акції "Україна без Кучми", помаранчева революція і Революція гідності показали, що люди проти повернення в минуле. На відміну від росіян чи білорусів. Це має бути застереження владі у майбутньому — будь-які прояви авторитарного режиму приречені на поразку.
Іноді політикам початку 1990-х закидають, що дарма відмовилися від ядерної зброї. Чи могли зберегти той арсенал?
— Наявність боєголовок на території України нічого не давала, бо керування зброєю здійснювалося з Російської Федерації.
Світові лідери підписали Будапештський меморандум, що мав гарантувати Україні безпеку. Документ не виконав свого призначення. США та Велика Британія не зупинили воєнну агресію Росії 2014-го. Маємо нагадувати про це світу.
Ви стали автором документального серіалу "10 Днів Незалежності України". Чому саме така кількість? Чим ці епізоди історії важливі?
— 2021-го було багато проєктів, присвячених 30-річчю Незалежності. В них розповідали про причини й чинники, що призвели до появи Акта проголошення незалежності України. Ми вирішили копнути трішки глибше. Події 24 серпня 1991-го стали можливі завдяки боротьбі, яку вели майже 100 років. Актом швидше не проголосили, а відновили незалежність.
22 січня 1918-го вперше в історії ХХ століття українці проголосили незалежність — Українська Народна Республіка. Далі — 1 листопада того ж року у Львові створили Західноукраїнську Народну Республіку. Потім був дуже важливий для українців день — проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. У фільмі згадуємо також про спробу заснування Карпатської України 1939-го. Зняли окрему серію і про відновлення незалежності у Львові 1941 року. Відзначаємо Декларацію про державний суверенітет 1990-го, відновлення й підтвердження незалежності на референдумі наступного року. Важливо, що наша боротьба не завершилася. 2004-го відбулася помаранчева революція — важливий крок до нашої незалежності, бо ми відстояли свободу вибору. Це одна з базових засад існування України. Остання серія присвячена Євромайдану. Це початок нашої незалежності від Росії, боротьба за свободу. Вона триває.
Що вважаєте основними здобутками України за 30 років?
— Почали розуміти себе, відроджувати культуру, формуватися як самодостатня нація. Переосмислюємо минуле й виробляємо спільні погляди на нього. Це те, що називається національною пам'яттю.
Темпи становлення українців були різними. Мали пришвидшення 2014-го. Тепер знову сповільнилися. Становлення нації — безконечний процес. Як тільки припинити докладати зусилля до її розвитку, почне зникати. Це як із велосипедом — доки крутиш педалі, доти їдеш.
Ви видали книжку "Нотатки з кухні "переписування історії". В ній оцінили спроби українців написати історію власної держави, звільнитися з полону думок "старшого брата" й досягнути справжньої незалежності. Наскільки історики наблизилися до формування української ідеології?
— Поява власного погляду на історію — невід'ємний елемент утвердження незалежності. Нас часто звинувачують у переписуванні історії. Насправді ми тільки починаємо її писати. Пробуємо подивитися на минуле власними очима, розповісти про нього світові. Це стосується насамперед подій 1917–1921 років, Голодомору, Другої світової.
Історики зробили дуже багато для розуміння суспільством історичних процесів. Тепер більше уваги варто приділяти популяризації досліджень. Досі бракує науково-популярної історичної літератури. Тому й видав "Нотатки з кухні "переписування історії". У книжці пояснив, як формується і впливає на людей історія.
У радянські часи українські історики були залежні від Москви. Чи вдається нинішнім дослідникам позбутися зовнішніх впливів?
— Ми готові до діалогу з кожним, хто хоче обговорити українське минуле. Про це свідчить відкриття архівів радянських спецслужб для українців та іноземців.
Головна умова у стосунках із сусідами — щоб не говорили про вигаданість України. Не може бути жодних розмов про "один народ", які люблять східні сусіди. Неприпустимо, щоб за нас визначали — хто наші герої. Маю на увазі деяких польських політиків.
Певні періоди та діячі можуть по-різному тлумачитися нами та сусідами. Маємо домовитися, що це нормально. Особливо для тих, хто бачить нас незалежною державою.
90,32 відсотка учасників Всеукраїнського референдуму за незалежність 1 грудня 1991-го відповіли "Так". Вони підтримали Акт проголошення незалежності України, який прийняла Верховна Рада 24 серпня того ж року. Участь у голосуванні взяли 31,9 млн людей із усіх областей та Автономної Республіки Крим.
3 
1
Коментарі