22 січня 1861 року французький мандрівник Анрі Муо виявив в джунглях Камбоджі гігантський індуський храмовий комплекс Ангкор-Ват. Слово "Ангкор" в перекладі означає місто, а Ват – храм. Споруда ХІІ століття, фактично стоїть на болоті, а фундамент утримується на підземних водах. Храм є одним з найдивовижніших проектів в світі, який побудували люди. Значно переважає в розмірах всі європейські собори. Його площа набагато більша за площу Ватикана і може вмістити понад 100 авіаносців. В центрі величезного комплексу розташований храм, що в двічі вище самого Лондонського Тауеру. Висота останнього сягає 30 м. В храмі розміщено 1532 колони.
Храмовий комплекс Ангкор-Ват знаходиться неподалік камбоджійського міста Сієм. Довгий період був прихований від сторонніх очей заростями джунглів. Його звело місцеве населення часів Кхмерської імперії за наказом правителя Сурьявармана. За його задумом, храмовий комплекс мав повністю відтворювати світ Богів, куди останній хотів попасти після смерті. Серед двору знаходиться храм, навколо якого стоять п'ять веж, виконаних у формі лотосу. Найвища - в центрі, її висота сягає 65 м. Чотири інші – дещо нижчі. Таке розташування уособлює собою модель Всесвіту зі Священною горою Міру.
Вчені дійшли висновку, що сам храм був побудований років за 35. Хоч більшість подібних споруд світу в ті часи будувались впродовж 200-300 років. Вважається, що в свій час храмовий комплекс виконаний за схемою - "місто-в-місті". До так званої промислової революції, воно було найбільше місто в світі.
В проекті храмового комплексу приймало учать сотні тисяч людей. При будівництві було викопано майже 1,5 мільйона кубічних метрів грунту та піску. Ця кількість достатня, щоб заповнити понад 200 тисяч самоскидів. Навколо Ангкор-Ват знаходиться величезний рів. Його внутрішній периметр складає близько 4 км, а ширина становить 200 м. Незвичайна форма помітна навіть з космосу.
Анкор-Ват має ще один будівельний секрет. Під час спорудження використовувався камінь "латерит", що в перекладі означає "цегла". Відразу після видобування його можна різати як "масло", а потім надавати йому форму. Опісля каміння стає тверде, як скала. Побудовані стіни з латериту оброблялись з допомогою ще одного каміння - піщанику. Його поклади знаходяться за 30 км від храмового комплексу. А такі кам'яні блоки, що були відколені від породи, мали вагу від 2 до 12 тонн. Їх переносили від місця добування до будівництва. Вчені підрахували, що в день це було від 200 до 400 блоків. Ретельність їхньої укладки під час будівництва просто вражає: контакт між камінням був настільки щільним та ідеальним, що між ними не може пройти навіть лезо ножа.
Більша половина часу, що пішла на будівництво комплексу, займало зображення усіх малюнків на каменях. Технологія різьблення була подібна такому, як по дереву. На значній частині зображень і досі видніються залишки позолоти.
Цікаву арочну конструкцію має дах Анкор-Ват. Він збудований по технології консольної кладки каменю. Кожен верхній ряд каменю виступає трішки вперед нижчому. В будівництві Храму не застосовувався ніякий розчин для зміцнення. Кожний камінь верхнього ряду, що виконував роль покрівлі, має спеціальні канали для відводу води в дощовий сезон, утворюючи внутрішню дренажну систему. Таким чином всередину ніколи не поступала вода. Ангкор-Ват має одні з найкрутіших сходинок у світі, що побудовані в храму.
Археологічна пам'ятка взята під егіду ЮНЕСКО. Храмовий комплекс по праву вважається одним з чудес світу, яке варто побачити наживо.
ЛЮБОВ КАРНАРУК
2 
1
Коментарі