Історик Шелдон М. Стерн переконцє, що більшість уявлень про Кубинську ракетну кризу 1962 року не відповідають дійсності. Стерн, історик з Бібліотеки Джона Ф. Кеннеді (з 1977 по 1999 рік), мав певний доступ до інформації про цей інцидент. Йому вдалося прослухати таємні магнітофонні записи Кеннеді під час кризи, зокрема, що стосуються роботи Виконавчого комітету Ради національної безпеки США (ІК СНБ). Стерн вважає, що ці "стрічки найкраще описують розвиток кризи".
Стерн, не шкодуючи слів, засуджує "однобокий" і "героїчний" опис ситуації "довірливими журналістами", яким надавали інформацію біографи президента - Артур Шлезінгер і Теодор Соренсен, які займали високі пости при адміністрації. Зокрема, Стерн зазначає роль мемуарів Роберта Ф. Кеннеді "30 днів", опублікованих посмертно в 1969 році.
Хоча загальна оцінка кризи Стерном розходиться з думкою багатьох американців, зараз ми зосередимося тільки на ролі одного учасника тих подій - Роберта Ф. Кеннеді, або Боббі Кеннеді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Кубу доставили українські ракети
Багато хто вперше почув про Боббі, коли він, уже обіймав високий пост, в 1960 році успішно допомагав старшому братові в президентській кампанії. Але це була не перша його гучна справа. Раніше він недовго працював в комітеті сенатора Джо Маккарті, викривають комуністів. Згодом він був головним адвокатом в комітеті Макленнана, який розслідував профспілковий рекет в кінці 1950-х років, і бився в суді з Джиммі Хоффом, профспілковим лідером.
Словом, Боббі мав репутацію безжалісного і цілеспрямованого крутого хлопця. Він любив вигравати, і не завжди був розбірливий у засобах.
Але, через роки після його вбивства, Боббі стали прикрашати. Він часто постає, як романтичний політик, як американська ліберальна ікона, як мученик, що постраждав в ім'я миру і справедливості. Частина цієї легенди походить від ролі миротворця, яку він нібито відіграв під час кризи 1962 року. Однак, прослухавши стрічки звукозапису, Стерн зрозумів, що це не так.
Як він розповідає, Боббі був послідовним "яструбом", що виступав за пряме вторгнення на Кубу. Він турбувався, що Америка проявляє слабкість, і прагнув позбутися Фіделя Кастро.
Стерн зробив висновок: "Якщо б Боббі був президентом і діяв, згідно з поглядами, які він висловив під час зустрічей ІК РНБ США, ядерна війна була б майже неминуча".
Він також приділяє особливу увагу ролі Артура Шлезінгера молодшого, який брав участь у створенні міфу про Боббі. Сумлінний історик і дворазовий лауреат Пулітцерівської премії, Шлезінгер дуже багато прикрасив у біографії Кеннеді. Навіть коли записи ІК СНБ стали доступні, він продовжував поширювати легенди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрію Гагаріну уряд подарував 12 носовичків та пару рукавичок
Треба мати на увазі, що Шлезінгер, можна сказати, вже був прихильником Кеннеді, коли справа дійшла до політично мотивованих історичних інтерпретацій. Він отримав свою першу Пулітцерівську в середині 1940-х років за книгу "Епоха Джексона", в якій він розхвалював 32-го президента Франкліна Д. Рузвельта і його "Новий курс".
З усього цього можна зробити, принаймні, два висновки.
По-перше, всі особисті спогади корисливі. Можливо, тому Уїнстон Черчілль сказав: "Історія буде поблажливою до мене ... Тому що я сам напишу її".
По-друге, історики та журналісти часто закохані в своїх персонажів. При всіх своїх безперечних перевагах, любов може бути сліпа.
3 
1
Коментарі