22 жовтня 1962-го президента США Джона Кеннеді виступив із заявою про початок морської і повітряної блокади Куби.
Вже 23 жовтня кореспондент The Times писав з Вашингтона: "25 російських кораблів рухаються у напрямку до Кубі. Збройні абордажні команди приведені в стан готовності. У президентській декларації оголошено про блокаду". Оригінальні публікації часів Карибської кризи:
Вашингтон, 23 жовтня - Власний кореспондент
Сьогодні ввечері президент Кеннеді підписав декларацію, яка офіційно вводить збройну блокаду Куби з 2:00 завтрашнього дня за Гринвічем (3:00 дня за британським стандартному часу), проте говорить, що сила буде застосована лише в тому випадку, якщо судно не буде виконувати розпоряджень.
Декларація, що мала назву ??"Заборона на ввезення наступальних озброєнь на Кубу", уповноважила міністра оборони [Роберта] Макнамара використовувати сухопутні, військово-морські та військово-повітряні сили Сполучених Штатів, а також наявні в його розпорядженні сили країн Латинської Америки, для запобігання доставки наступальних озброєнь на Кубу.
Під наступальними озброєннями маються на увазі ракети класу "земля-земля", бомбардувальники і бомби; звичайні і керовані ракети класу "повітря-земля"; боєголовки для будь-яких із названих вище ракет; технічне обладнання для обслуговування та запуску ракет, а також озброєння будь-яких інших типів, які будуть згодом визначені міністром оборони.
У декларації йдеться:
"Будь-яке судно або плавзасіб, що рухається у напрямку до Кубі, може бути перехоплений. Йому може бути запропоновано назвати себе, доповісти про вантаж, який знаходиться на борту, обладнання та готівковы запаси, повідомити, в які порти воно заходило; зупинитися, лягти в дрейф; дозволити провести на борту огляд і обшук, діяти у відповідності з приписами. Будь-яке судно або плавзасіб, яке не побажає відповісти або підкоритися вказівкам, має бути затримане.
Будь-якому судну або плавзасобу, стосовно якого є припущення, що воно направляється на Кубу і несе на борту заборонені технічні засоби або саме є таким засобом, повинні в міру можливості наказати змінити кінцевий пункт маршруту на будь-який інший за його вибором. У разі, якщо воно не зможе або не захоче підкоритися таким приписами, його слід затримати. Всі затримані судна або плавзасоби повинні направлятися в той чи інший порт Сполучених Штатів.
При виконанні цього наказу не слід застосовувати силу, крім випадків відмови виконувати вказівки або інструкції та розпорядження міністра оборони відповідно до цієї декларації. Однак робити це слід не раніше, ніж буде докладено розумних зусиль до того, щоб зв'язатися з судном або плавзасобом. Також [силу дозволено використовувати] з метою самооборони. У будь-якому випадку, силу слід застосовувати лише в необхідному обсязі".
Президент Кеннеді підписав декларацію незабаром після сьомої години вечора за Вашингтонським часом.
Підтримка з боку Латинської Америки
Сьогодні Організація американських держав переважною кількістю голосів прийняла рішення висловити підтримку Сполученим Штатам та їхній політиці військової блокади Куби. 19 членів ради схвалили (і один утримався; проти не проголосував ніхто) адресовану Сполученим Штатам резолюцію за виведення наступальних озброєнь з Куби, а держсекретар [Дін] Раск заявив, що цей документ може стати значним внеском у зміцнення сил вільної частини людства і, звичайно, у підтримання миру.
У прийнятій резолюції також було враховано зроблену Раском в останній момент пропозицію клопотати про направлення на Кубу для вивчення ситуації спостерігачів від ООН.
Країною, яка утрималася, був Уругвай, чий делегат пояснив, що не отримав інструкцій від свого уряду, і дав зрозуміти, що розраховує заручитися повноваженнями на підтримку резолюції пізніше.
Посли західних країн на сьогоднішній зустрічі обговорили заходи, які слід вжити щодо Берліна, і переглянули план дій на випадок екстреної ситуації. У той же час, якщо Радянський Союз перекриє під'їзні шляхи до міста чи зробить якісь інші серйозні рухи (а за офіційною оцінкою шанси на такий розвиток подій становлять 50%), негайно буде дана санкція на прийняття контрзаходів, будь то за згодою союзників або без неї.
Це була перша нарада союзників відтоді, як прийшла звістка про розгортання на Кубі пускових установок ракет "земля-земля", однак це не означає, що Сполучені Штати в майбутньому будуть діяти за угодою з альянсом. Часткова блокада, або, як воліє висловлюватися адміністрація, карантин, поставив альянс, як і Радянський Союз, в абсолютно нову ситуацію.
Наказавши кораблям своїх військово-морських сил зупиняти і, в разі необхідності, відкривати вогонь по судах всіх країн, президент Кеннеді наполегливим чином наголосив свою рішучість поодинці вживати заходів для забезпечення безпеки Сполучених Штатів й інтересів союзників, з якого б боку вони не піддавалися загрозі. Президент віддав перевагу розглядати кризу як пряме протистояння Сполучених Штатів та радянської держави, і фактично взяв на себе вищу політичну владу, яка завжди малася на увазі американськими силами ядерного стримування.
Союзники і нейтральні держави можуть угледіти в цьому якусь самовпевненість, зведену на державний рівень, проте адміністрація свої дії сприймає в іншому ключі. Там присутнє тверде переконання, що, будучи на чолі альянсу, якому підконтрольна велика частина наявних у Заходу ядерних сил, вона має право і навіть зобов'язана захищати себе і своїх союзників, аж до обміну ядерними ударами.
Яка роль відводиться ВПС Великобританії
Також існує тверде розуміння, що в сформованій екстреній ситуації на узгодження часу не залишається, і що колегіальними рішеннями на військову загрозу відреагувати неможливо. Це розуміння підкріплюється упевненістю, що будь-які подібні узгодження і неминучі в цьому випадку затримки можуть переконати Радянський Союз у відсутності [у союзників] волі, що може стати причиною небезпечних прорахунків.
Є ознаки того, що Сполучені Штати проявлять велику готовність до співпраці з Великобританією, хоча б тому, що парк стратегічних бомбардувальників класу "V", який належать королівським ВПС, інтегрований в американську систему виявлення цілей. Зрозуміло, будуть зроблені зусилля для того, щоб підключити і альянс, але в своєму нинішньому настрої адміністрація зволікань не потерпить.
Тільки цієї рішучістю діяти керувався сьогодні президент, коли створював виконавчий комітет Ради національної безпеки... Цього ранку при особливих заходах безпеки, які зажадала Секретна служба, відбулося її перше засідання.
Наміри комітету в силу необхідності тримаються в таємниці, проте відомо, що сьогодні на розгляд була винесена ситуація з великою флотилією біля узбережжя Куби, причому очікується, що перший радянський корабель може бути перехоплений протягом найближчої доби. Подальші події цілком можуть стати вирішальними для долі Куби і Берліна, якщо не всього світу.
Чого чекати від саміту
Мало хто з чиновників погоджується визнати це навіть у приватних бесідах, однак вони розуміють, що країни світу, в тому числі союзні, цілком можуть заявити протест проти того, щоб питання їхнього виживання вирішувалося двома наддержавами.
З високопоставлених чиновників мало хто думає, що сила міжнародної громадської думки змусить Сполучені Штати і Радянський Союз провести ще одну зустріч у верхах. У п'ятницю в Білому Домі утвердилася думка, що шанси на те, що така зустріч відбудеться, невеликі, проте з дуже надійного джерела відомо, що питання про проведення саміту вчора обговорювалося, і така можливість враховувалася, коли президент приймав рішення про часткову блокаду Куби.
Пентагон попросив всі держави Латинської Америки з'ясувати, які кораблі вони в змозі відправити на підмогу 50 американським судам, які беруть участь у блокаді біля берегів Куби, щоб надалі була можливість хоча б уявити ці дії як багатосторонні. Лише Аргентина, Бразилія, Уругвай, Колумбія, Венесуела і Перу мають достатньо великі судна для участі в цій операції, і поки не ясно, яке їх ставлення до ситуації.
Чотири тези
Сьогодні вранці Раск в зверненні до Ради Організації американських держав заявив, що присутність наступальних озброєнь на Кубі породжують чотири міркування: комуністичний режим Куби при співучасті СРСР, свідомо вводить країни західної півкулі в оману; під загрозою опинилися не тільки Сполучені Штати, оскільки стратегічні цілі є і в інших країнах (в першу чергу, як передбачається, Панамський канал), і
"жодна країна не може відчувати себе захищеною, як від прямого нападу, так і від постійного шантажу";
народ Куби ще сильніше впав у рабський стан; втручання СРСР у справи західної півкулі за допомогою великого арсеналу наступальних озброєнь як ніколи раніше ставить під сумнів готовність урядів Американського континенту виконувати зобов'язання за Пактом Ріо-де-Жанейро [1947 року про взаємодопомогу].
3 
1
Коментарі