У січні 1920 року більшовицький уряд Росії вдруге за два роки скасував смертну кару. Заборона страти не поширювалася на революційні трибунали, а тільки на тилові "чрезвичайні комісії". Відразу після скасування керуючий особливим відділом ВЧК Генріх Ягода розіслав секретну телеграму.
"Головам ЧК та ВЧК. У зв'язку зі скасуванням смертної кари пропонуємо всіх злочинців, що підлягають вищій мірі покарання, відправляти до смуги воєнних дій, куди положення декрету про скасування смертної кари не поширюється".
Вже після підписання декрету по численних тюрмах пройшли зачистки. У знаменитій Бутирці за ніч розстріляли 72 особи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мертву дорогу" припинили будувати після смерті Сталіна
А напередодні самі більшовики найголосніше вимагали скасування смертної кари. Так у липні 1917 року Тимчасовий уряд Росії відновив раніше скасовану ним смертну кару. Тепер для діючої армії і фронтових областей вона знову уводилася – за вбивства, зґвалтування, грабіж і розбій. Цей крок був фатальним. Більшовики почали антиурядову агітацію під гаслом: "Геть смертну кару, відновлену Керенським".
Кажуть, що у ніч більшовицького перевороту у Смольному розгорілася дискусія: скасовувати чи ні смертну кару. Нібито Ленін виступив проти. Однак коаліційний уряд більшовиків і лівих есерів 28 жовтня смертну кару таки скасував. Два місяці нова влада протрималася. А вже на початку 1918 року розстріляли адмірала Щастного за відмову від потоплення кораблів Балтійського флоту. Прокурор Криленко згодом пояснив: "Адмірала ми не страчували, а розстріляли".
А вже за півроку смертну кару відновили повністю. За рік з червня 1918 по червень 1919 більшовицькими "чрезвичайними комісіями" та революційними трибуналами без суду було розстріляно понад 16 тисяч осіб. Після скасування в січні вже за чотири місяці – в травні 1920 року смертну кару повернули. Однак назвали її "вищою мірою соціального захисту". Більшовицький уряд укотре пояснив, що увів смертну кару тимчасово. Вона протрималася аж до 1927 року. Тоді з численних статей карати смертю могли лише за одною – 58-ою. Тобто за злочини проти держави. У 1932 до "розстрільної" статті додали ще одну – від сьомого серпня. Нею дозволялося розстрілювати за крадіжку колосків із колгоспного поля. Впродовж 1937-38 років підручні міністра Єжова розстріляли 1 мільйон 700 тисяч осіб. У 1939-40 стратили 500 тисяч "ворогів народу" і 480 тисяч карних злочинців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польща була розмінною монетою після Другої світової
Під час війни застосування смертної кари розширилося. Змінилися й форми. В 1943 році ввели шибеницю.
Утім Сталін грався зі смертною карою, як кіт із мишею. В 1947 році знову скасував і замінив на 25 років таборів. У 1950 після прохань союзних республік, профспілок і діячів культури – поновив "для зрадників батьківщини, підривників і диверсантів". У 1954 році "розстрільні статті" доповнили "за навмисне вбивство". У 1961 "за крадіжку державного майна й підробку грошей та за порушення правил валютних операцій. У 1962 – за замах на життя міліціонера, зґвалтування та хабарництво".
У 1992 році в Україні смертну кару можна було присудити за 11 статтями. У 1994 році було страчено 60 осіб. У 1995 році Україна зобов'язалася перед Радою Європи скасувати страту. 5 квітня 2001 року Верховна Рада ухвалила новий Карний кодекс. Смертну кару замінили пожиттєвим ув'язненням.
2 
1
Коментарі
33