10 березня 1944 року солдати Армії Крайової і польські партизани спалили українське село Сагринь на Холмщині - тепер Люблінського воєводства Польщі. Трагедія сталася через польсько-українське протистояння часів Другої світової війни.
Поляки прагнули помститися українцям за різанину, яку УПА чинила на Волині. Для знищення українських сіл на Холмщині польське підпілля підготувало цілу операцію, яку назвали "Грубешівська революція". Її гаслом стало: "Від Вепра до Буга - чорна смуга". Село Сагринь стало одним із перших у списку.
У селі працювало близько 20 українських поліцейських та діяв пост української самооборони, на якому перебувало до 60 чоловік. Саме тому заночувати туди приходили й жителі сусідніх сіл. О 4:40 усі прокинулись, почувши постріли.
На село наступало приблизно 800 чоловік. Командував підрозділами АК Зенон Яхимек, а батальйони хлопські з місцевих селян очолював Станіслав Басая. Від пострілів запальними кулями по солом'яних стріхах запалали хати. Люди запанікували та почали рятуватися. Одні тікали до заздалегідь приготованих льохів, інші - до лісу. Але село майже оточили. Солому поливали бензином, запихали під стріхи будинків й запалювали. Потім розстрілювали озброєних, а після взялися за цивільних.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Людей загнали у сарай і розстріляли
У результаті нападу загинули від 800 до 1240 жителів Сагрині та сусідніх сіл, більшість із яких були жінками і дітьми. Нападники знищили 260 хат, сотні господарських будівель, церкву, молитовний будинок громади євангельських християн.
"Трупами наших людей були вкриті поля, городи, двори, - згадувала жителька Анастасія Крамик. - Мати, баба, я і моя молодша сестра Галя дивом залишилися живими, бо були у сховищі - викопаній ямі на городі за клунею, на якій зверху був насипаний кіпець. Бандити спалили все село. І, повбивавши всіх людей, які не встигли заховатися, ходили по дворах, відкривали льохи і, якщо когось знаходили, чинили всілякі звірства: перерізували шиї, відрізували груди, вбивали немовлят. Викрикували імена і прізвища знайомих їм селян, імітували плач і крики, і деякі люди, думаючи, що то свої, виходили зі сховищ і тут же були вбиті".
Із 10 березня до 5 квітня 1944-го в ході операції було знищено 36 українських сіл.
Масове вбивство жителів села Корюківка на Чернігівщині здійснили загони німецької та угорської військової жандармерії 2 березня 1943-го. Збереглися тільки 10 цегляних будинків та церква. Загинуло 6,7 тис. людей, з них 1377 - спалили живими.
Через 4 роки після трагедії у Чернігові відбувся відкритий судовий процес над 16 колишніми німецькими та угорськими військовослужбовцями, які брали участь у знищенні Корюківки. Військовий трибунал засудив усіх звинувачених до 25-річного ув'язнення у виправно-трудових таборах.
4 
1
Коментарі