Викликами опозиціонерів на допити у зв'язку з подіями 24 серпня влада демонструє, що буде реагувати на радикальні протести. Крім того вона хоче взагалі відбити бажання протестувати. Якщо люди, які не приймали участь в демонстрації, побачать, що влада боїться і не реагує, то масовість таких акцій буде збільшуватись. Хоча спроба показати відсутність страху означає, що керівники країни насправді бояться. Адже опозиція може бути магнітом для мільйонів невдоволених.
Зараз усе в рамках певної гри — є погрози, але не реальні дії. Поки що нікого не арештовують, не проводять облави. Це лише превентивні заходи і дії на випередження. Потім влада робитиме висновки на основі реакції Заходу, дій опозиціонерів, хто буде боятися, хто навпаки радикалізується. Однак мусить реагувати, бо восени збільшиться кількість невдоволених соціальною ситуацією. Зрозуміло, що люди підуть під захист не до профспілок Василя Хари, а шукатимуть опозиційних політиків. Тоді збереться не 10 тисяч, як на 20-ту річницю незалежності, а значно більше.
Зараз влада перебуває у складній ситуації. Зростає імовірність масових бунтів. Якщо вони почнуться в Україні, то будуть не такі як у Великій Британії чи Іспанії. Невдоволені не підуть громити бутики, а рушать на Адміністрацію президента, Кабмін тощо. На відміну від країн, де є культура протестів, у нас її немає. Українці можуть у кухнях сидіти 5-10 років, а потім все вибухне на вулицю. Так робили вже неодноразово. Ось чому влада грає на випередження.
Опозиціонери вже заявили, що вони стають жертвами політичних переслідувань. Але це не так. Класичне політичне переслідування - це якщо вночі арештовують, потім інтернують. Поки що правила легальні — надсилають повістки у міліцію, а про арешти не йдеться. Далі буде видно, чи влада перейде межу. Цього ніхто не знає.
Якщо говорити про сутичку 24 серпня, то в таких ситуаціях немає винних і навпаки. З одного боку можна сказати, що опозиція змогла уникнути спокуси перетворити мирну демонстрацію на погром. Вони правильно вчинили, що не пішли далі у розкручуванні спіралі насилля. Однак і влада була неправа, коли виставила усі ці кордони. Невже не можна було дозволити людям пройти по Києву?
Влада могла поступити хитро і дати можливість опозиції демонструвати все, що вона хоче. Все таки це було свято. Якби опозиція пішла на радикальні дії, то вона б себе зганьбила і дискредитувала. Але влада не дала їм такої можливості. Виставили кордони, затиснули опозицію на невеликому майданчику біля пам'ятника Шевченка, чим і спровокувала намагання певних радикальних опозиційних сил зробити із опозиційного мітингу протестне шоу із серйозними наслідками. Проте керівники акції схаменулися і не дали розвиватися подіям за таким сценарієм.
Взагалі, якщо такі свята перетворюються на політичні акції з боку влади і опозиції, то це свідчить про дефект у структурі державності. 20 років незалежності потрібно було святкувати разом, а не протестувати один проти одного. Цим самим усі підкреслили, що за 20 років так і не вибудувана стабільна, демократична і національна державність.
3 
1
Коментарі
65