Як організувати дозвілля дитини під час війни, щоб вона відчувала вашу турботу: поради психологині

Зараз це гостра проблема, коли ми самі не здатні справитися з емоціями, куди нам ще комусь допомагати. Важливо турбуватися про себе. Не забувати принцип: щаслива мама – щасливі діти. Це може бути турбота в домашніх умовах – попити чаю, полежати в теплій ванні, побути наодинці. Можна спробувати зайнятися медитацією, спортом, хобі для душі. Якщо відчуваєте, що не справляєтеся, звертайтеся до спеціалістів. Зараз є багато безплатної психологічної допомоги. Не нехтуйте цією можливістю. Ті проблеми нікуди не діваються, але емоційний стан змінюється після терапії і стає легше. Людина наповнюється ресурсом. І вже від того хочеться жити й творити. Не соромтеся просити про допомогу, якщо бачите, що власними силами не справляєтесь.

У багатьох підключається почуття провини, якщо в більш-менш безпечному середовищі перебувають. Виникають думки – як я можу піти в басейн, якщо десь люди гинуть. Це руйнівні почуття. Нікому не буде краще, якщо будете в депресії, з немитою головою. ЗА можливості зверніться до спеціаліста. Бо турбота про себе – це першочергово, тоді можемо допомагати дитині.

 

Зараз є багато розвивальних ігор, комп'ютери, всілякі новомодні предмети в школі. І може здатися, що це знімає з батьків відповідальність за правильну організацію дозвілля. Однак за відпочинок відповідають саме батьки. І щоб дитина відчувала любов батьків, їм необхідно хоча б одну, а краще дві години на день проводити з дітьми. Коли разом граються, слухають пісні, куховарять, навіть дивляться телевізор, діти відчувають всеосяжну любов. Це об'єднує на непомітному рівні. І позитивно позначається на зміцненні внутрішньо-сімейних стосунків. І на побудові порозуміння між двома поколіннями. Щойно батьки знаходять достатню кількість часу для своїх дітей, звідси й починається правильна організація дитячого дозвілля.

Дитина, яка весь час перебуває за екраном комп'ютера чи телефона, – не показник домашності. Це вказує на те, що в батьків бракує для неї часу. Спробуйте зацікавити дітей чимось. Правильна організація дозвілля передбачає повну згоду дитини з вашими пропозиціями. Не те, що нав'язують батьки і вважають корисним і правильним, а те, що обирає дитина. Потрібно завжди прислухатися до неї. Це першорядна істина, яка дозволить не тільки грамотно організувати дозвілля, а й досягти взаєморозуміння в сім'ї.

Важливо адаптовувати розваги до віку й статті дитини. Вже змалку хлопчики й дівчатка віддають перевагу різним уподобанням. Але якщо дівчинка цікавиться машинками, то це теж добре. Або хлопчик цікавиться візочками й ляльками – це непогано, бо він майбутній тато.

Хтось віддає перевагу творчості, а хтось активним іграм і їм нудно просто сидіти й малювати. Це все залежить від темпераменту дитини. Пам'ятайте, що ви обираєте розваги для дитини, а не для себе. Але важливо, щоб вони були цікаві й вам. Зараз багато розвивалок – від пазлів до якихось творчих наборів, бісероплетіння, вишивки. Є сімейні ігри з кубиками чи картками.

Влітку важливо дотримуватися режиму, як у садочку. Не пропускати денний сон, мати визначені години для ігор і навчання. Це робиться для того, щоб коли дитина повернеться в садочок, їй буде легше адаптуватися.

До трьох років дитину не бажано навантажувати додатковими заняттями, бо нервова система ще формується. Її важливо розвивати, але бажано робити акцент на заняттях у родинному колі й обов'язково в ігровій формі.

Маленьким дітям важливо розвивати рухову активність, тобто велику моторику. Це розвиток вестибулярного апарату, укріплення м'язів, суглобів, розвиток гнучкості. Це добре впливає як на фізичний розвиток, так і на мовленнєві навички, інтелект. Допомагає дитині адаптуватись у соціумі. Для розвитку підійдуть спортивні ігри, секції – фізкультура, плавання, гімнастика, ролики. Головне, щоб це був не травматичний вид спорту. Наприклад, просто гра з м'ячем, коли дитина його ловить, відбиває, пасує. Це наче й елементарні маніпуляції, але під час такої гри формується багато нейронних зв'язків у головному мозку. І це сприяє інтелектуальному розвитку дитини.

Крім того, коли в дитини добре розвинена велика моторика, то вона впевнено почувається серед однолітків і добре опановує навички дрібної моторики надалі. Для цього теж можна організовувати вдома ігри з леґо, конструкторами, ліплення, малювання – все, що зміцнює дитячі пальчики. Воно розвиває головний мозок, мовленнєві навички, покращується дрібна моторика й далі буде каліграфічніше письмо.

Після трьох років можна віддавати дитину в гуртки, секції. Їх перевага в тому, що батьки не завжди можуть помітити особливості розвитку малюка, а коли вона займається поза межами дому, то спеціалісти можуть звернути увагу на особливості дитини.

Спілкуючись з дитиною, ви можете не відразу зрозуміти її уподобання. До 7 років у дітей ще не сформовані стійкі інтереси і батькам потрібно це розуміти. Бо часто стикаються з тим, що дитина займається в багатьох секціях і гуртках, але все кидає, бо їй нецікаво. Це нормально. Інколи і дорослі шукають себе все життя, тому варто дозволяти пошук власних зацікавлень, з часом вони сформуються.

Не варто втілювати в дітях свої нереалізовані мрії і віддавати дитину на той гурток, що подобається вам. Потрібно придивлятися, прислуховуватися, направляти дитину, цікавитися її думкою. Важливо не вимагати забагато і в жодному разі не порівнювати з іншими. Наприклад, чиясь дитина в ранньому віці вже читає і батьки під враженням цього починають тиснути: "От дивися, Маша вже читає по складах, а ти ще літер не знаєш". І вимагають від неї того ж. Цього не варто робити. По-перше, кожна дитина розвивається по-своєму, по-друге – це занижує самооцінку дитини. А по-третє – це взагалі може відбити інтерес до навчання й пізнання.

Ближче до 7 років, коли нервова система сформована, можна запроваджувати додаткові заняття, гуртки й секції, але бажано, щоб вони були не більш як двічі – тричі на тиждень. Важливо спостерігати, як дитина поводиться, як почувається після занять, моніторити її емоційний стан – він може багато про що розповісти, чи подобається їй занняття, чи їй комфортно, чи навпаки.

Гуртки корисні й тим, що дитина може там здобути досвід соціалізації, спілкування з іншими дітьми. І, звісно, враження. Це важливий досвід для розвитку особистості. І це добре впливає на її становлення і спілкування з іншими.

Рекомендують вибрати одне основне заняття, яке подобається дитині. Потім розвивати потрошку її в інших напрямках. Не намагатися виховати чемпіоном у кожній діяльності. На жаль, це також трапляється. Батьки хочуть, щоб за що б дитина не бралася, вона на 12 балів це все виконувала.

Важливо не перестаратися з гуртками й секціями або домашнім навчанням, давати дитині можливість перепочити. Бо якщо перевантажите в ранньому віці, то в майбутньому в дитини взагалі може зникнути мотивація до навчання і загалом до пізнання. Потрібно чергувати навчання з відпочинком. Дитині важливо мати вільний час, коли вона може робити, що хоче. Необхідно дотримуватися режиму дня. Заняття не мають порушувати режим сну й харчування.

Найголовніший принцип, щоб дитина була задоволена заняттями. Не забувайте про трудову діяльності, залучайте дітей до хатніх справ. Нехай допомагають і роблять те, що вони в змозі робити у своєму віці. Це допоможе і їм зрозуміти цінність людської праці й полегшить ваше життя. Головне в процесі не критикувати, підбадьорювати, заохочувати й хвалити за зроблене. Тобто підтримувати цю мотивацію. Навіть, якщо дитина щось погано зробила, то знайдіть щось таке, за що можна похвалити, щоб вона хотіла це далі робити.

Якщо хочете, щоб малюк став креативним, пристрасним до знань, то станьте для нього прикладом. Якщо діти бачитимуть вашу зацікавленість у вивченні чогось нового – матимуть враження, що життя сповнене радості від встановлення і досягнення цікавої мети. Будьте батьками, які надихають, і тоді й дитина заряджатиметься вашою енергією і рівнятиметься на вас.

Дитина дошкільного віку ще не вміє концентрувати увагу, тому максимум 10–15 хвилин на день слід відводити для навчання. Але треба це робити в ігровій формі. А не як урок у школі, бо це менш ефективно. Можна, прогулюючись, показувати літеру на вивісці й нагадувати, коли її вчили. Або через асоціації – бублик схожий на літеру "о". Тобто в часі можна розтягувати це навчання. Діти молодшого шкільного віку можуть тримати увагу 30-35 хвилин. Підлітки – ще більше.

Дітям влітку треба давати більше часу відпочивати, бо за навчальний рік нервова система й узагалі організм виснажується. Відпочинку має бути більше, але не забувати про читання чи заняття з математики. Домовтеся, наприклад, про годину навчання на день. І обов'язково поясніть дитині, навіщо вона це робить. Бо якщо не розуміє цього, тоді й не виникає бажання вчитися.

Я б узагалі не дозволяла їх, але це нереально. І повністю заборонити – утопічна ідея, яка може бути навіть травматичною. Бо світ рухається вперед, і діти мають знати про цей прогрес. Маленьким дітям можна 10–15 хвилин на день бути перед ком′пютером, але мало хто дотримується таких рекомендацій. Можна дозволити до години, але з перервами. Бо дитячий мозок ще не готовий сприймати ту кількість інформації, що надходить. Особливо, якщо на ґаджеті немає батьківського контролю і спливає все мимоволі. Часто помічаю, що маленька дитина посидить за телефоном чи комп'ютером, стає нервова й агресивна. Навіть якщо дивиться мультики, нервова система перевтомлюється.

Старшим дітям можна до двох годин максимум на день, але з перервами. Для підлітків – більше, але їх складно контролювати. Важливо багато часу проводити з дитиною, особливо, коли вона маленька, бо батьки для неї ще є авторитетом. Тоді в підлітковому віці буде кращий контакт і батькам буде легше пережити підліткову кризу.

Так, і це треба усвідомлювати батькам. Це постійне зомбування. Може бути зміщення понять, змішування вигадки й реальності. Коли дитина постійно сидить у комп'ютерних іграх, де є кров, війна тощо, нервова система з часом сприймає це як вигадку і може бути зміщення цієї реальності. Дитина, виходячи в реальний світ, не розуміє – це реальність чи видумка. Тому ці підліткові насилля, знущання зі слабших і тварин – все з того витікає. Важливо контролювати, який контент ваша дитина дивиться і в які ігри грає.

Програвання такої агресії і вивільнення негативних емоцій — корисно дітям. Навіть якщо батькам здається, що діти нічого не розуміють, нічого не чують, або батьки думають, що дитина не переживає, а насправді – вир емоцій відбувається у дитячих душах. Навіть якщо мама усміхається, а в душі в неї величезна тривожність або страх чи переживання, то дитина це зчитує на емоційному рівні й може не розуміти, чому так. Цей дисбаланс між тим, що мама каже і тим, що дитина відчуває, як мамі зараз, теж накладая певний відбиток на дитячу психіку. Якщо дитина у грі уявляє москаля і виливає свої негативні емоції, б'ючи подушку, це добре. Вона так виміщує свою агресію. Якщо починає бити інших дітей, батьків, то це означає, що в неї забагато цих емоцій і вона з ними не може впоратися. Це переростає в жорстокість. Тоді бажано звернутися до спеціаліста, щоб опрацювати ці негативні емоції, страхи, тривожність.

Маленькі діти часто влаштовують істерики, вередують – на це теж варто звернути увагу. Дитина не справляється з емоціями. Це може виливатись у саморуйнування, Дитина може бити себе, битися об стінку. Це вже загострені форми, коли треба звернутися до спеціаліста.

Усе залежить від дитини. Є такі, що з радістю ідуть на контакт, їздять у табори, задоволені цим, бо знаходять друзів і їм комфортно. Вони заряджаються енергією, позитивом. Є діти, яким навпаки некомфортно. Вони не люблять скупчення людей, їм краще наодинці або вдома. Тоді відправляння кудись на літо подалі від батьків може бути дещо травматичним. Ще важливо, наскільки близькі стосунки з бабусею і дідусем, як часто вони спілкуються. Треба дивитися на стан дитини, щоб розуміти чи буде вона задоволена, чи щовечора плакатиме, щоб її забрали додому. Все індивідуально. Треба дивитися на темперамент і особливості дитини.