"Ранні" діти є більш кусючими і хваткими, більше схильні до лідерства, не люблять рамок. Вони не чекатимуть, коли хтось їм щось організує, вважає столичний психотерапевт 41-річна Оксана Ткачова.
Молодим батькам треба вчитися, заробляти, у них не вистачає часу, щоб прислухатися до дітей. Рання дитина частіше потрапляє в ситуацію, коли батьки вирішують стосунки між собою. Тому дуже часто вона залишається без батька.
"Пізні" дітлахи ризикують вирости нарцисами, продовжує психотерапевт. Батьки мають ілюзію, що знають, як правильно виховати дитину, якою має бути її поведінка, бажання, освіта. Вони народжуються у людей "після 30". Це усвідомлене батьківство. У дорослих, як правило, вже вирішені основні питання - є робота, житло і досвід. Але є й інші приклади: на прийом до Оксани Ткачової недавно прийшла 40-річна бізнес-леді. Вона народила дитину, і сама перетворилася на безпорадну дівчинку.
Як правило, пізні батьки впадають у крайнощі: вони або надто вимогливі, або дозволяють дітлахам усе. Їхні чада - більш захищені. Бо досвідчені люди знають, як "поставити на місце" виховательку в дитсадку, як правильно вибрати школу, розв'язати конфлікт. Їхні цінності - стабільніші. У пізніх батьків народжується більший відсоток талановитих дітей. Бо вони вважають: "ми не просто народили пізно дитину, а народили великого скрипаля", розповідає Оксана Ткачова.
Якщо у сім'ї є кілька дітей із великою різницею у віці, то молодші, як правило, відчуватимуть, що на них у сім'ї покладено особливу місію. Часто вони мають бути розрадниками і блазнями для своїх батьків на старості.
Прочитати тему номера "Ранні та пізні діти" можна в журналі "Країна" №25 за 1 липня 2011 року.
Коментарі