"Дорогий Миколо Павловичу, ти мені лишився винний 33 пляшки коньяку. Нічого, я прийду скоро. Тоді мені їх і виставиш", - каже 76-річний поет Іван Драч над труною з покійним кінорежисером Миколою Мащенком.
Прощання відбулося сьогодні, 7-го травня, на столичному Байковому цвинтарі. Режисер помер 2-го травня на 85-му році життя. За цей час встиг зняти майже 20 фільмів. Найвідоміші - "Комісари", "Як гартувалася сталь" та "Овід", за який 1982-го отримав Шевченківську премію.
Останню свою стрічку "Богдан-Зиновій Хмельницкий" зняв 2008-го. 15 років керував кіностудією імені Довженка.
"Був прекрасним директором, гостинним хазяїном, у нього завжди було чим накрити стіл. Він такий гарний прийшов на з'їзд Спілки кінематографістів 23-го квітня", - згадує актриса Раїса Недашківська.
На цвинтарі з'явилася вся у чорному, на голові — капелюшок з довгим шарфом. Каже, що за тиждень до смерті Мащенко почувався чудово. Ніщо не віщувало трагедії.
"Він був сином свинарки і завжди з хвилюванням про це розповідав. Але з сина свинарки став академіком духовності, аристократом духу, - каже режисер Олег Фіалко. - У творчості був дуже агресивним. Але знав, навіщо це робить. Ми часто жартували - "Довженко — вчера, Мащенко — сегодня". Пройдуть роки і критики визнають його важливе місце у кінематографі. Писав навіть в останній день свого життя, не міг не творити. Колю, наше вічне бажання — навчитися у тебе хоча б чомусь". Фіалко ледь вимовляє фінальну фразу. Відходить, витираючи очі хусточкою.
Останніми до труни підійшли вдова та найближчі родичі. Миколу Мащенка поховали на 52-й алеї по сусідству з Валерієм Лобановським, Богданом Ступкою, Геннадієм Удовенком.
Перед похованням двогодинне прощання з покійним відбулося у Будинку кіно. Труну поставили на сцені найбільшої тут Червої зали. Черга з друзів і шанувальників тягнулася через увесь зал. Прощатися прийшли режисер Роман Балаян, голова КМДА Олександр Попов. Червоні троянди принесли міністр культури Леонід Новохатько та міністр освіти і науки Дмитро Табачник.
Микола Мащенко народився у багатодітній родині в селі Мілуватка на Луганщині. 1953-го закінчив Харківський театральний інститут. Також Микола Павлович був письменником. Декілька книг присвятив матері.
Коментарі
11