Багато очікувань було від засідання Європейської Ради, що відбулося вчора. Однак вони навряд чи справдилися. Серед низки нібито сенсаційних рішень саміту ЄС немає таких, що сприяли б головному на сьогодні – припиненню російської агресії в Криму та унеможливленню масштабнішої війни.
Сам по собі факт скликання термінового саміту ЄС по Україні є безпрецедентним . Логічно було би очікувати від нього таких само революційних рішень. Однак натомість результати саміту підтвердили, що інтерес Європи стосовно України вкотре вступає в конфлікт з його невиразними діями.
Водночас інтереси ЄС чи Заходу в цілому стають більш ніж очевидними після подій останніх місяців і особливо днів. Це - якомога швидша та безумовна європейська або ж євроатлантична інтеграція України. Остаточно доведено, що так звана багатовекторність є шкідливою не лише для України - це потенційне джерело нестабільності на кордонах Євросоюзу аж до військового конфлікту. Україна "ні там-ні тут" завжди викликатиме у Москви спокусу встановлення контролю над нею і підживлюватиме кремлівські імперські плани. І навпаки – безоглядна євроінтеграція за прикладом балтійських держав буде тим, що назавжди поховає ці плани , змусить Москву змиритися з реальністю та заспокоїтися.
Тим більше, що зараз суттєво міняється ситуація у відносинах певних держав ЄС із Москвою. Не секрет, що дехто в Європі трепетно ставився до претензій Росії на вплив над Україною й навіть неофіційно визнавав її право на це. Тобто, пріоритетом були гарні відносини з Москвою, у тому числі за рахунок України. Тепер такий підхід стає застарілим – агресія Кремля автоматично нівелює ці як би зобов'язання, принаймні цілком може бути причиною зречення їх. До того ж нинішні дії Москви, результатом яких є зникнення або критичне ослаблення проросійських сил всередині України, фактично позбавляють Росію інструментів внутрішнього впливу на Київ. А без цього висувати претензії щодо сфери впливу геополітичного досить важко. Всі мають зрозуміти, що повернення України під російський протекторат вже не буде - хіба що внаслідок війни. Що, знову ж, означатиме великі проблеми і для Європи.
Тому нинішня єдність Євросоюзу в політичному засудженні агресії Кремля цілком зрозуміла і відповідає його інтересам. Проте дипломатичні демарші навряд чи зупинять божевільного кремлівського фюрера. Зволікання і нерішучість ЄС і Заходу загалом можуть призвести до того, що інтегрувати до себе Євросоюзу буде нікого. Водночас Росія надзвичайно вразлива до економічних санкцій, і для ЄС це єдиний реальний інструмент впливу на ситуацію. Та доки з Брюсселя лунатимуть лише невиразні погрози, Путін і далі робитиме свою справу.
3 
1
Коментарі