За два дні дострокові президентські вибори, триває війна на сході. І те, й інше критично важливе для подальшої долі України. Вибори й війна взаємопов'язані – перше напряму, інше опосередковано спричинено Майданом і вигнанням прокремлівської банди.
Очевидно, наступні кілька днів будуть надзвичайно драматичними. Кремль намагається влаштувати на сході хаос. Гинуть люди. І так вже висока ціна виборів 25 травня і побудови демократичної європейської країни дедалі зростає.
Водночас багато розмов про те, що вибори ні до чого не призведуть. Що найімовірніший їх переможець Петро Порошенко не нова людина і з ним на чолі в Україні ніяких змін не відбудеться. Багато припущень, вистачає справді неприємних фактів. Політики під час виборчої кампанії вкотре засвідчили свою "вчорашність", обливаючи одні інших брудом.
Та найгірше, що зараз може бути – песимізм і зневіра. Це те, що активно намагаються вселити в нас ззовні. Зрозуміло, що швидких перемін після виборів не станеться, бо не може враз видужати така важкохвора країна. Будуть болісні процеси. Але вибори повинні стати початком шляху до вистражданого Майданом перезавантаження України.
Вона отримає нового легітимного президента навзамін вигнаному диктатору. Це було завдання номер один Майдану і воно виконується. Так, до Порошенка багато запитань, існує чимало сумнівів щодо того, як він діятиме на президентській посаді. Чи не стане подібним до Ющенка, що уявив себе 2005 року небожителем і на цьому заспокоївся? Чи не піддасться спокусі піти шляхом Януковича та його зграї, ставлячи на перше місце власне збагачення? Все це зрозуміємо досить швидко – суспільство нині не обдуриш.
Прикладом іншої якості виборця слугує становище Тимошенко, яка згідно з соціологічними прогнозами отримає ганебний результат. Юлія Володимирівна падає зараз з політичного олімпу. На нього вона свого часу видерлася так само стрімко, як видирається туди нині Петро Порошенко. Гарний йому урок. Взагалі, добре було би поставити на робочому столі майбутнього президента три портрети. Ющенка – як нагадування про наслідки бездіяльності й невиправданої величезної довіри людей. Тимошенко, символу прямої зради виборців, популізму та лицемірства. І Януковича, вигнаного людьми за корупцію та авторитаризм. Усі вони покарані.
Кажуть також, у Порошенка може бракувати однодумців серед політичної еліти, і це буде проблемою для змін та реформ. Насправді у нього може бути союзників набагато більше і значно могутніших, ніж нинішній прогнилий політикум. Найголовнішим спільником має стати Майдан - як сукупність мільйонів людей, що хочуть іншої, демократичної країни. Але для такого союзу Порошенко повинен дуже сильно відрізнятися від згаданих вище персонажів. Інакше піде їхнім шляхом.
Іншого вибору у суспільства немає. З нинішньої тимчасової влади просто пре її корумпованість та некомпетентність, подібність до поваленого режиму. Ні три місяці Майдану і сотня жертв на ньому, ні війна й нові жертви не можуть виправити цих горбатих. Для більшості з них такі речі як патріотизм чи почуття відповідальності перед країною та народом залишаються порожнім звуком.
Але випробувальний термін для цих політиків завершується. У суспільній свідомості сподівання на початок великих змін пов'язані саме з президентськими виборами Якщо не буде доброї волі "слуг народу" до цього, повинен бути жорсткий примус. Реальна люстрація та боротьба з корупцією, дострокові парламентські вибори - це серед невідкладних завдань нового президента і суспільства. Або лише суспільства, якщо Порошенко стане на бік учорашнього гнилля. Тоді знову буде говорити Майдан.
3 
1
Коментарі
1