З підписанням Україною Угоди про асоціацію з ЄС Кремль з тріском програв битву за втягування нас в свій Євразійський союз. Але імперські інстинкти та амбіції Росії нікуди не зникли. Поза сумнівом, будуть задіяні нові інструменти з метою поновлення контролю над Україною в середньостроковій перспективі. Або ж її руйнування.
Можна очікувати, що Москва намагатиметься зірвати ратифікацію угоди. Посилюватиметься економічний тиск, намагання завдати якомога більшої шкоди через різноманітні торговельні санкції та заборони. Можливо, Путін намагатиметься реанімувати якусь проросійську силу або створити нову – якщо не загальноукраїнську, то в проблемних для Києва регіонах на півдні та сході. Ну й, звісно ж, охоплений війною Донбас розглядається Кремлем як майбутній плацдарм для військово-диверсійної діяльності проти України, подальшого поширення сепаратизму.
Путіну вдається коли не все, то дуже багато.
Росія посилює агресію, а Захід знаходить все нові причини для незастосування санкцій. Треба визнати, що Україна залишилася наодинці з ворогом. Ані Євросоюз, ані США нам в цьому протистоянні не союзник, і Кремль це добре усвідомлює.
Можливо, на Донбасі та інших регіонах не вийшов планований Путіним бліц-криг, як у Криму. Але війну на Донеччину та Луганщину Кремль експортував дуже успішно. І продовжує це робити.
Нікому не зрозуміле "перемир'я" також було одним із досягнень Путіна. І справа не лише в тому, що інтенсивність втрат наших військових за ці "мирні" дні була не меншою, ніж під час активної фази АТО. "Перемир'я" дало ворогові цінну для нього річ: породило значну недовіру суспільства до новообраного президента Порошенка та влади в цілому.
Дії президента щодо ситуації на Донбасі були незрозумілі співгромадянам. І це дуже небезпечно. Серйозна конфронтація між українським суспільством та післяреволюційною владою дуже допомогла би Кремлю у досягненні його мети. Внутрішньополітична нестабільність, відсутність єдності, зневіра, можливо навіть заворушення - все це полегшило б поновлення контролю над Україною або її фактичне знищення.
Порошенко справді дав підстави для критики та недовіри. Припинення вогню без такого ж кроку з боку терористів, близько трьох десятків загиблих протягом "перемир'я", поява одіозного Медведчука, незрозумілі перемовини з терористами та агресором Путіним, піддатливість егоїстичній Європі: все це швидко підвищило в українському суспільстві градус емоцій.
Подальше посилення непорозуміння було би дуже ризикованим і для президента, і для країни. Але подібні складні ситуації виникатимуть і надалі. З боку влади в таких випадках потрібне максимально можливе роз'яснення своїй дій. З боку людей усвідомлення того, що єдність є на сьогодні потужною української зброєю. Гасло "Єдина країна" має стосуватися не лише сходу і заходу, а й влади та суспільства.
3 
1
Коментарі
5