Ексклюзиви
четвер, 23 лютого 2017 18:37

"Батьківщина там, де сплять твої діти", - Олексій КОГАН, 59 років, джазмен, автор і ведучий радіопрограм, телеведучий

У моїй кімнаті – майже 19 тисяч дисків. Можете взяти будь-який, і я за лакуною точно визначу, який саме ви взяли.

Роби, що маєш робити, – і хай буде те, що має бути.

У 30 років я мав одні погляди, у 40 – інші, у 50 – ще інші. Втрачаючи близьких, набираєшся відчаю і дивишся на світ інакше.

У дитинстві мріяв бути тьотею Валею, що продавала морозиво на розі Андріївської та Жданова, теперішня вулиця Сагайдачного.

Коли працюєш в ефірі, слід не забувати, що серед слухачів можуть бути люди з вищою освітою.

Зараз при владі люди, які вбили дракона з однією метою – щоб самими стати драконами.

Усі ми їдемо в одному потягу і в одному напрямку.

  Олексій КОГАН. Народився 10 листопада 1957 року в Києві. Батько – лікар. Мати викладала музику в дитячому садку. Закінчив музичну школу по класу скрипки. Бас-гітарист. ”10 років відходив для мами в музичну школу. Тому і не став скрипалем. Я – подільський босяк”. Служив у танкових військах. На навчаннях отримав серйозні опіки, мало не загинув. ”Після опіків обличчя мені зберіг хірург Київського військового госпіталю полковник В’ячеслав Губенко – син Остапа Вишні”. 1982 року заочно закінчив бібліотечний факультет Київського інституту культури. Із 1989-го працює на радіостанціях – ”Промінь”, ”Континент”, Nostalgie, Super Nova. Нині ведучий на радіо ”Промінь”, шоу Jazz Time на ”Радіо Аристократи”. Має авторську програму ”Плейлист Олексія Когана” на Old Fashioned Radio. ”На ”Промені” створив 1784 оригінальні джазові програми. Безпрецедентний факт: за Радянського Союзу людина на прізвище Коган вісім років пропрацювала на державному радіо зі щоденною джазовою програмою!” Член редколегії журналу ”Jazz-­Квадрат”, представник України в Європейській джазовій федерації. Із 2002 року – член Міжнародної джазової асоціації журналістів. Кавалер найвищої нагороди Польщі в галузі культури – ордена ”Заслуги для польської культури”. Нагороджений медаллю ООН ”За досягнення в боротьбі за права людини”. Автор понад тисячі публікацій в Україні, Польщі, США. Організатор фестивалів Jazz in Kiev та Alfa Jazz Fest. ”У шлюбі з 1978 року. Галя працює моєю дружиною” Сину Ярославу 36 років. Був ді-джеєм, гідом-перекладачем. Власник джазового бару. Онуці Софії 13 років, Михайлу – 3,5 року. Хобі – робота й онуки. Улюблений одяг – джинси Levi’s
Олексій КОГАН. Народився 10 листопада 1957 року в Києві. Батько – лікар. Мати викладала музику в дитячому садку. Закінчив музичну школу по класу скрипки. Бас-гітарист. ”10 років відходив для мами в музичну школу. Тому і не став скрипалем. Я – подільський босяк”. Служив у танкових військах. На навчаннях отримав серйозні опіки, мало не загинув. ”Після опіків обличчя мені зберіг хірург Київського військового госпіталю полковник В’ячеслав Губенко – син Остапа Вишні”. 1982 року заочно закінчив бібліотечний факультет Київського інституту культури. Із 1989-го працює на радіостанціях – ”Промінь”, ”Континент”, Nostalgie, Super Nova. Нині ведучий на радіо ”Промінь”, шоу Jazz Time на ”Радіо Аристократи”. Має авторську програму ”Плейлист Олексія Когана” на Old Fashioned Radio. ”На ”Промені” створив 1784 оригінальні джазові програми. Безпрецедентний факт: за Радянського Союзу людина на прізвище Коган вісім років пропрацювала на державному радіо зі щоденною джазовою програмою!” Член редколегії журналу ”Jazz-­Квадрат”, представник України в Європейській джазовій федерації. Із 2002 року – член Міжнародної джазової асоціації журналістів. Кавалер найвищої нагороди Польщі в галузі культури – ордена ”Заслуги для польської культури”. Нагороджений медаллю ООН ”За досягнення в боротьбі за права людини”. Автор понад тисячі публікацій в Україні, Польщі, США. Організатор фестивалів Jazz in Kiev та Alfa Jazz Fest. ”У шлюбі з 1978 року. Галя працює моєю дружиною” Сину Ярославу 36 років. Був ді-джеєм, гідом-перекладачем. Власник джазового бару. Онуці Софії 13 років, Михайлу – 3,5 року. Хобі – робота й онуки. Улюблений одяг – джинси Levi’s

Самоосвіта – це внутрішня міграція. Тільки вона – зануренням у себе – допомагає по-справжньому розібратися у важливих речах.

Музиканти діляться на верблюдів, які досягають усього працею, та геніїв, які іноді лінуються.

Я аналогова людина. Користуюся старенькою Nokia, хоча маю ІPhone 4. Ним лише фотографую онучку, бо там гарна камера. Не пам'ятаю свій пароль на Facebook, його знає моя піар-директор. Вона каже: "Олексію, у вас п'ять тисяч підписників. Перед концертом я натискаю кнопочку – і ці люди знають про нього. Напишіть меседж, і вони прочитають його. Відповідаю: "Ні, краще я наберу вас по телефону".

Деякі батьки – природжені вбивці своїх дітей. Перетворюють їх на машину для задоволення власних амбіцій.

Коли подзвонили і сказали, що в мене народився син, – звучав вокаліз Рахманінова.

Якщо на гарних українських цицьках лежить хрест – це ще не релігія. Ставлення до Бога – дуже інтимна річ. Хрест називають натільним, бо його ніхто не бачить.

Знаю людей зі світу музики, які є провідниками Бога. Посередник між мною і Всевишнім – Боббі Мак Феррін.

Давно переконався: якщо з кимось посварюсь, то обов'язково буду покараний. Хтось мені шепоче на вухо: "Чувак, так не можна".

Немає вульгарної музики, є вульгарне виконання. Можна дуже вульгарно зіграти Лисенка і дуже фірмово – шансон, навіть російський.

Будь-яка жінка в житті чоловіка – це деструкція. Вона може бути зі знаком плюс, може зі знаком мінус. А може бути з обома знаками одночасно.

Свою дружину відбив у приятеля. Буквально. Була бійка до крові, я переміг – і все.

Подобається ходити весь час одним шляхом, але кожного разу помічати на ньому щось нове.

Любов – це стан, а не якість.

Арфа, флейта, бандура або морська мушля – такі ж джазові інструменти, як саксофон і труба.

Пауза – це теж музика. Дихання музиканта – теж музика. Багато нот – це кулемет. Коли є паузи, людина думає і дає подумати тому, з ким розмовляє.

Публічність пригнічує. Нормально почуваюся тільки на радіо. Це хуліганство, але під час ефіру заклеюю скотчем камеру. Не тому, що я там длубаюся в носі, а тому, що хочу бути собою.

Будь-які війни починаються, коли чоловіки не можуть домовитися.

Коли заводять розмови про патріотизм, завжди згадую фільм "17 миттєвостей весни": "Штирлиц, я выполню ваше поручение. Но если будут бить резиновыми палками, я не выдержу".

Коли поганий настрій, ні на кому не зриваюсь: іду до себе в кімнату і зачиняю двері.

Голос – це теж музичний інструмент.

Видатний джазовий музикант Чарлі Паркер казав: "Якщо вважаєте себе джазовим музикантом, перше, що маєте зробити – це досконало вивчити свій інструмент. Друге – послухати, що на ньому грали до вас. А третє – забути перше і друге – й просто грати".

Керівники українських телеканалів – успішні наркодилери. Вони не вживають того, що пропонують іншим.

Наш бандурист Роман Гриньків написав альбом джазових різдвяних пісень з Алом ді Меолою, який став американським хітом. Сюжет про це тривав 18 секунд. А потім була ціла програма, як три фанатки Ірини Білик на її день народження фарбували під'їзд улюбленій співачці.

Батьківщина там, де сплять твої діти.

Як не має бути, всі знають, а як має – не знає ніхто, – так каже Жванецький і я з ним згоден.

Інтуїція – це вміння бути ансамблем. Це коли барабанщик під час гри дивиться на піаніста і той на 100 відсотків розуміє, що він від нього хоче.

Джаз – це інтелігентний протест.

Костюм вдягав двічі – на весілля сина і на вручення нагороди. Краватку маю одну – подарували – з малюнком Майлса Дейвіса.

Онуки – це месники для наших дітей.

Про проблему батьків та дітей говорять усі, а про проблему дідусів та онуків – ні, бо її не існує.

Усе, що пишуть про мене, – не моя справа.

Немає страшнішого в роботі, ніж службовий роман.

Усе складається з дрібниць. Вони видають зміст, а поведінка – форму.

Гроші пахнуть. Мій друг-айтішник підрахував: потрібно 5 мільйонів доларів, щоб людина відчувала насолоду все життя. Але хтось робить фестивалі на ці гроші, а хтось купує чергову яхту, щоб із кимось помірятися піськами.

У домовині кишень немає.

Якщо цікавить результат, то справа вдасться кілька разів. Далі – провал. Успіху досягають ті, хто любить процес.

Цікаво слухати людей, які не підозрюють, що я знаю правду.

Брехню розпізнаю за флюїдами в голосі – маю музичний слух.

Чоловіка характеризує його потискання руки й усмішка.

Читати електронну книжку – це як спати з гумовою жінкою або нюхати квіти у протигазі.

Раптова смерть – прекрасна. Мій батько казав, що по неї треба у черзі стояти.

Молоді намагаються видертися нагору, не думачи, що найбільший кайф – зійти з гори.

Не хочу, щоб у мене була могила.

Сьогодні на Донбасі один одного вбивають молоді незнайомі між собою люди, а посилають їх на смерть люди, які один одного добре знають і спілкуються щотижня по телефону. Договірнячок!

Прокидаючись вранці, пам'ятай, що багато хто цього зробити не може. Встаючи з ліжка на підлогу, пам'ятай, що багатьом це не дано.

Говорять, що ранок добрим не буває – фігня! Мій день починається з музики.

Психологія собаки: господар мене годує – він Бог. Психологія кота: господар мене годує – я Бог.

Зараз ви читаєте новину «"Батьківщина там, де сплять твої діти", - Олексій КОГАН, 59 років, джазмен, автор і ведучий радіопрограм, телеведучий». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути