У моїй кімнаті – майже 19 тисяч дисків. Можете взяти будь-який, і я за лакуною точно визначу, який саме ви взяли.
Роби, що маєш робити, – і хай буде те, що має бути.
У 30 років я мав одні погляди, у 40 – інші, у 50 – ще інші. Втрачаючи близьких, набираєшся відчаю і дивишся на світ інакше.
У дитинстві мріяв бути тьотею Валею, що продавала морозиво на розі Андріївської та Жданова, теперішня вулиця Сагайдачного.
Коли працюєш в ефірі, слід не забувати, що серед слухачів можуть бути люди з вищою освітою.
Зараз при владі люди, які вбили дракона з однією метою – щоб самими стати драконами.
Усі ми їдемо в одному потягу і в одному напрямку.
Самоосвіта – це внутрішня міграція. Тільки вона – зануренням у себе – допомагає по-справжньому розібратися у важливих речах.
Музиканти діляться на верблюдів, які досягають усього працею, та геніїв, які іноді лінуються.
Я аналогова людина. Користуюся старенькою Nokia, хоча маю ІPhone 4. Ним лише фотографую онучку, бо там гарна камера. Не пам'ятаю свій пароль на Facebook, його знає моя піар-директор. Вона каже: "Олексію, у вас п'ять тисяч підписників. Перед концертом я натискаю кнопочку – і ці люди знають про нього. Напишіть меседж, і вони прочитають його. Відповідаю: "Ні, краще я наберу вас по телефону".
Деякі батьки – природжені вбивці своїх дітей. Перетворюють їх на машину для задоволення власних амбіцій.
Коли подзвонили і сказали, що в мене народився син, – звучав вокаліз Рахманінова.
Якщо на гарних українських цицьках лежить хрест – це ще не релігія. Ставлення до Бога – дуже інтимна річ. Хрест називають натільним, бо його ніхто не бачить.
Знаю людей зі світу музики, які є провідниками Бога. Посередник між мною і Всевишнім – Боббі Мак Феррін.
Давно переконався: якщо з кимось посварюсь, то обов'язково буду покараний. Хтось мені шепоче на вухо: "Чувак, так не можна".
Немає вульгарної музики, є вульгарне виконання. Можна дуже вульгарно зіграти Лисенка і дуже фірмово – шансон, навіть російський.
Будь-яка жінка в житті чоловіка – це деструкція. Вона може бути зі знаком плюс, може зі знаком мінус. А може бути з обома знаками одночасно.
Свою дружину відбив у приятеля. Буквально. Була бійка до крові, я переміг – і все.
Подобається ходити весь час одним шляхом, але кожного разу помічати на ньому щось нове.
Любов – це стан, а не якість.
Арфа, флейта, бандура або морська мушля – такі ж джазові інструменти, як саксофон і труба.
Пауза – це теж музика. Дихання музиканта – теж музика. Багато нот – це кулемет. Коли є паузи, людина думає і дає подумати тому, з ким розмовляє.
Публічність пригнічує. Нормально почуваюся тільки на радіо. Це хуліганство, але під час ефіру заклеюю скотчем камеру. Не тому, що я там длубаюся в носі, а тому, що хочу бути собою.
Будь-які війни починаються, коли чоловіки не можуть домовитися.
Коли заводять розмови про патріотизм, завжди згадую фільм "17 миттєвостей весни": "Штирлиц, я выполню ваше поручение. Но если будут бить резиновыми палками, я не выдержу".
Коли поганий настрій, ні на кому не зриваюсь: іду до себе в кімнату і зачиняю двері.
Голос – це теж музичний інструмент.
Видатний джазовий музикант Чарлі Паркер казав: "Якщо вважаєте себе джазовим музикантом, перше, що маєте зробити – це досконало вивчити свій інструмент. Друге – послухати, що на ньому грали до вас. А третє – забути перше і друге – й просто грати".
Керівники українських телеканалів – успішні наркодилери. Вони не вживають того, що пропонують іншим.
Наш бандурист Роман Гриньків написав альбом джазових різдвяних пісень з Алом ді Меолою, який став американським хітом. Сюжет про це тривав 18 секунд. А потім була ціла програма, як три фанатки Ірини Білик на її день народження фарбували під'їзд улюбленій співачці.
Батьківщина там, де сплять твої діти.
Як не має бути, всі знають, а як має – не знає ніхто, – так каже Жванецький і я з ним згоден.
Інтуїція – це вміння бути ансамблем. Це коли барабанщик під час гри дивиться на піаніста і той на 100 відсотків розуміє, що він від нього хоче.
Джаз – це інтелігентний протест.
Костюм вдягав двічі – на весілля сина і на вручення нагороди. Краватку маю одну – подарували – з малюнком Майлса Дейвіса.
Онуки – це месники для наших дітей.
Про проблему батьків та дітей говорять усі, а про проблему дідусів та онуків – ні, бо її не існує.
Усе, що пишуть про мене, – не моя справа.
Немає страшнішого в роботі, ніж службовий роман.
Усе складається з дрібниць. Вони видають зміст, а поведінка – форму.
Гроші пахнуть. Мій друг-айтішник підрахував: потрібно 5 мільйонів доларів, щоб людина відчувала насолоду все життя. Але хтось робить фестивалі на ці гроші, а хтось купує чергову яхту, щоб із кимось помірятися піськами.
У домовині кишень немає.
Якщо цікавить результат, то справа вдасться кілька разів. Далі – провал. Успіху досягають ті, хто любить процес.
Цікаво слухати людей, які не підозрюють, що я знаю правду.
Брехню розпізнаю за флюїдами в голосі – маю музичний слух.
Чоловіка характеризує його потискання руки й усмішка.
Читати електронну книжку – це як спати з гумовою жінкою або нюхати квіти у протигазі.
Раптова смерть – прекрасна. Мій батько казав, що по неї треба у черзі стояти.
Молоді намагаються видертися нагору, не думачи, що найбільший кайф – зійти з гори.
Не хочу, щоб у мене була могила.
Сьогодні на Донбасі один одного вбивають молоді незнайомі між собою люди, а посилають їх на смерть люди, які один одного добре знають і спілкуються щотижня по телефону. Договірнячок!
Прокидаючись вранці, пам'ятай, що багато хто цього зробити не може. Встаючи з ліжка на підлогу, пам'ятай, що багатьом це не дано.
Говорять, що ранок добрим не буває – фігня! Мій день починається з музики.
Психологія собаки: господар мене годує – він Бог. Психологія кота: господар мене годує – я Бог.
2 
1
Коментарі