Ексклюзиви
вівторок, 18 січня 2022 11:42

У комуністів був шок: "Как смогли столько людей вывести?"

Ланцюг єдності мав загальнонародну підтримку

Рішення про Ланцюг злуки в Україні ухвалювали на засіданні центрального проводу Народного руху 16 грудня 1989-го. Богдан і Михайло Горині, я та більшість секретарів обласних осередків підтримали ідею Живого ланцюга від Франківська до Києва. Та були ті, хто поставилися з осторогою. Вони резонно запитували, як забезпечити вивезення на трасу сотень тисяч людей, адже Компартія контролює всі автопідприємства? Пропонували прокласти Ланцюг злуки вздовж залізниці Львів – Київ, мотивуючи, що електричками легше перевезти людей. Зрештою після бурхливого обговорення вирішили проводити акцію на автотрасі. Мені доручили відповідати за ділянку Рівне – Житомир.

У Рівному зібрали актив Народного руху. Знайшли карту й почали розписувати, який осередок куди поїде. Умисно зробили замовлення автопідприємствам і навіть завдаток дали, знаючи, що останньої миті машин не дадуть. Вдалися до такої дезінформації, щоб відвернути увагу органів. Самі почали формувати команди на приватний транспорт.

  Микола ПОРОВСЬКИЙ, 65 років, політик, один із засновників Народного руху України. Народився 20 червня 1956-го в селі Заріцьк біля Рівного. Батько був учителем фізики й математики, мати працювала фельдшеркою. В Українському інституті інженерів водного господарства отримав фах інженера-будівельника. Працював майстром, виконробом, заступником начальника тресту ”Прикарпатбуд”, згодом – ”Рівнепромбуд”. У Народному русі України обіймав посаду заступника голови. Закінчив Національну академію державного управління при президентові України. Був депутатом трьох скликань Верховної Ради. Брав участь у бойових діях на Донбасі. Полковник Збройних сил України. Написав шість книжок національно-патріотичної тематики. Дружина 46-річна Іванна – психолог. Донька Марія, 26 років, – менеджерка. Захоплюється гірськими лижами й альпінізмом. Живе в Києві
Микола ПОРОВСЬКИЙ, 65 років, політик, один із засновників Народного руху України. Народився 20 червня 1956-го в селі Заріцьк біля Рівного. Батько був учителем фізики й математики, мати працювала фельдшеркою. В Українському інституті інженерів водного господарства отримав фах інженера-будівельника. Працював майстром, виконробом, заступником начальника тресту ”Прикарпатбуд”, згодом – ”Рівнепромбуд”. У Народному русі України обіймав посаду заступника голови. Закінчив Національну академію державного управління при президентові України. Був депутатом трьох скликань Верховної Ради. Брав участь у бойових діях на Донбасі. Полковник Збройних сил України. Написав шість книжок національно-патріотичної тематики. Дружина 46-річна Іванна – психолог. Донька Марія, 26 років, – менеджерка. Захоплюється гірськими лижами й альпінізмом. Живе в Києві

У Русі було десь 5 тисяч людей. Із ріднею і знайомими хай би набралося 10 тисяч. А щоб розставити людей на відстані 2 метрів на 160 кілометрах, потрібно 80 тисяч. Щоб вивезти на трасу стільки, треба 2 тисячі автобусів або 20 тисяч приватних автомобілів.

З'явилася ідея покластися на місцеві села. Послали туди команди агітаторів із листівками. А парторги колгоспні, голови сільрад почали говорити, що приїдуть рухівці з ножами, за людьми бігатимуть. Одні вірили. Інші не хотіли бути причетними, щоб їх не заарештували. Та все ж агітаторам вдалося нормально поспілкуватись із селянами. Їх годували, навіть ночувати запрошували. Це підтвердило, що в нас нормальні й гостинні українці. Пропрацювавши все детально, виявили, що можна обійтися меншою кількістю автомобілів, якщо вивозити людей тільки в найвіддаленіші місця.

Постало наступне питання – пошити символіку. В цей час за вказівкою органів із крамниць щезла жовта й синя тканина. Однак ми зна­йшли знайомих, які показали вихід на підсобку магазину тканин "Білий лебідь" у Рівному. Там нам продали два сувої. Замотали їх у газети.

Щасливий ніс тканину у штаб Народного руху. Сотні жінок шили прапорці на ручних машинках. Хлопці з молодіжки стругали древка. Почали закуповувати бензин. Люди скидалися по 3, 5, 10 карбованців. Ховали його в каністрах у гаражах.

Доки ми готувалися, не спало і "всевидяче око" КГБ та обком партії. 19 грудня, о п'ятій ранку, в моїй квартирі задеренчав дзвінок: "Срочная телеграмма!" Щойно я відчинив двері, як із-за рогу сходового майданчика вигулькнув міліціонер: "Вас затримано у зв'язку з протиправними діями членів вашої організації". Поїхали в прокуратуру. За годину мене вже допитували у Млинівській прокуратурі, де була відкрита кримінальна справа за наклеп у листівках тримісячної давнини. Привезли мене та ще двох членів Руху. Прокурор намагався довести склад злочину, але звинувачення довелося зняти.

Відкрили кримінальну справу за наклеп у листівках

Потім Волинська організація Руху несподівано заявила про неспроможність заповнити доручений відтинок і попросила його зменшити на 30 кілометрів. Довелося терміново латати прогалину людьми з інших організацій. Львів'яни погодилися заповнити цей проміжок хлопцями зі Спілки української молоді.

Всі три автопідприємства Рівного замовлених автобусів не дали, як ми й передбачали, завдаток повернули. За кілька днів до проведення Живого ланцюга в місті й області з'явилися листівки. В них ішлося про те, що 21 січня 1924-го помер Ленін і ця дата обрана, щоб спаплюжити його пам'ять. А 21 січня 1918-го "завершилася кривава розправа буржуазного уряду над тисячами робітників "Арсеналу" та їхніми сім'ями. Й організатори святкування сплять і бачать Україну буржуазною, націоналістичною державою, якою вона була в січні 1919 року.

Вранці 21 січня 1990-го в центрі міста почали збиратися люди, потоком під'їжджали автомобілі з прапорами. Сигналили, радо вітали одне одного. Кожен "уазик", "Жигулі", "Москвич", "Запорожець" знав, куди йому їхати, на якому кілометрі траси зупинитися. Я займався організаційними моментами десь до 10:00, а тоді сів у машину й поїхав уздовж шляху. Зі львівського боку гуркотіли сотні "Ікарусів". Прив'язані до їхніх кронштейнів синьо-жовті прапори майоріли на вітрі. Їх вітали захопленими вигуками й піднесеними трьома пальцями у вигляді тризуба.

Львівські автобуси висаджували людей, їхали в Рівне й робили ще кілька ходок, забираючи місцевих. Від Львова до Києва вийшов десь мільйон людей. А міліція написала, що 450 тисяч. Пізніше ми знайшли міліцейські звіти, там були вказані всі номери автобусів і машин. Не зводили недремного ока з таких подій.

 

У Новограді-Волинському, куди я вирушив на авто, велична, хвилююча й незабутня картина постала перед очима. Вздовж автотраси безперервним живим ланцюгом стояли люди із синьо-жовтими прапорцями в руках і всіх вітали. Слава Богу, погода видалася неморозна й без снігу.

За мостом була прогалина в ланцюгу метрів на 30. Аж тут, дивлюся, йде колона молоді з червоно-лазуровими прапорами УРСР. Спитав їх, чи підтримують Злуку українських земель. "Мы за советскую Украину", – відповіла дебела дівчина з комсомольським значком. Я сказав: "Ну, якщо за Україну, то ставайте в ланцюг". Вони взялися за руки й зі своїм прапором стали в шеренгу з нашими маніфестантами, заповнивши вільний проміжок.

Я гордий тим, що захід відбувся без жодного інциденту. Ніхто не прийшов п'яний, не було бійок.

Увечері з Москви по телебаченню показали сюжет на хвилину-дві, що відбулася така подія – і все. Стримано, нейтрально.

Ланцюг злуки показав, що Народний рух має загальнонародну підтримку. А для комуністичної групи у Верховній Раді це був шок. Вони казали одне одному: "А ты смог бы столько людей вывести? А они могут".

Народний рух України після цього на виборах привів майже 90 своїх членів до Верховної Ради. І це сприяло демократичному процесу в Україні.

Зараз ви читаєте новину «У комуністів був шок: "Как смогли столько людей вывести?"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути