9 березня в Миколаєві троє чоловіків зґвалтували 18-річну Оксану Макар, намагалися задушити, а потім підпалили її. Стогін залишеної в підвалі будинку обгорілої дівчини почув чоловік, який поблизу намагався завести автомобіль. Цей випадок набув розголосу. Люди одразу почали збирати гроші на лікування Оксани. З Миколаєва її у важкому стані літаком доправили в Донецький опіковий центр.
Один із ґвалтівників – син колишнього керівника місцевої райдержадміністрації. У кількох містах пройшли акції протесту: люди вимагають справедливого суду над винними й жорсткішого ставлення правоохоронців до мажорів
Марія МАТІОС, 52 роки, письменниця:
– Такі випадки є скрізь. Та різниця в тому, як на них реагують суспільство й державні інституції. У всьому світі життя й безпека людини є найвищими цінностями. У нас – не мають жодної вартості. В Україні майже не обговорюються проблеми моралі, покарання за скоєне. Згадаймо Німеччину, де президент пішов у відставку через невеликий кредит. Тут на таку дрібницю навіть уваги не звернуть!
Певна частина суспільства демонструє свою безкарність – особливо останніми роками. Мені цікаво знати, чим закінчилась історія з Ландіком і з усіма мажорами, що били людей. Чи з помічницею судді з Києва, яка збила матір трьох дітей. Наскільки я знаю, вона й далі чинить правосуддя.
Якщо не буде тиску на правоохоронні органи й суди, що зобов'язані захищати нас від такого – на нас чекатимуть іще печальніші часи. А ми не тиснемо, бо наші люди скуті страхом. Хоч би скільки казали, що українці волелюбні та безстрашні – ні холєри вони не такі. Якщо дозволяємо робити те, що з нами роблять, – гріш нам ціна.
Олександра КУЖЕЛЬ, 52 роки, координатор громадського руху "Громадянський опір":
– Ця історія – посил від Бога. Дівчина мала вижити, щоб розкрити очі на всю аморальність і розбещеність нашого суспільства.
Після історії з Оксаною Макар одразу стало відомо про ще одну миколаївську дівчину та про дівчину з Сімферополя. В Україні, за статистикою, щороку відбуваються біля 300 особливо тяжких зґвалтувань. Ми перетворюємось на Содом і Гоморру, і бурхлива реакція суспільства тут була просто необхідна. Вона свідчить, що ми ще живі.
Влада, в усіх її проявах, просто плює в обличчя суспільству. У нас одні люди сидять по справах, шитих білими нитками, – а паралельно майже щотижня дізнаємось про злочини сина прокурора, сина народного депутата чи міліціонера. Мажори кажуть нам: "що хочу, те й роблю". І так само почуваються люди у владі.
Кожен має відчуття, що його справедливість порушено. Іноді ці відчуття зливаються в одне, тому ми й бачимо стихійні мітинги й протести.
Людмила ШАНГІНА, 61 рік, директор соціальних програм Центру Разумкова:
– У миколаївському випадку злочин просто не встигли як слід приховати. Бо ж приховали безліч інших. Я знаю ще страшнішу історію в Одесі. Там мажор убив людину, керуючи автомобілем у нетверезому стані. А суддя закрив справу – лише тому, що потерпілий не написав заяви! І таких випадків десятки.
Але є якась межа, яку переходити не можна. Нині її перейшли. Тепер будьякий випадок викликатиме бурхливу реакцію всього суспільства. Воно наближається до того, щоб зрозуміти: не можна виступати окремо підприємцям, чорнобильцям, афганцям. Треба усім разом вимагати від влади виконання закону.
Віктор ГРОМОВИЙ, 48 років, голова координаційної ради Асоціації лідерів освіти:
– Такі історії свідчать про загальну дегуманізацію суспільства. Адже ці злочинці – з цілком пристойних родин. Є кілька причин тенденції. Наприклад, втрата нашою шкільною освітою виховної функції. На заході говорять про ціннісне орієнтування. У нас нема не лише орієнтування, але й цінностей. Головний у освітньому процесі став формальний результат – оцінки й успіх у тестуванні. Всюди пропагують швидкий успіх за будьяку ціну, без наполегливої праці й терплячості. Звідси озвіріння, яке проявляється й у таких маніяках, і в спекулятивному вимаганні відновити смертну кару. Винна не лише школа. На сучасну молодь більше впливає загальний стан суспільства, родини, засоби масової інформації. Пріоритетом для молоді є "бабки" та "піймати кайф сьогодні й зараз". Наші народні обранці вже десятиліття демонструють вседозволеність – у нехтуванні правил дорожнього руху, привласненні підприємств чи показових мордобоях у парламенті. Бери й хапай – така логіка їхнього успіху. То чого чекати від молоді, яка на всіх цих успішних людей дивиться? От вам: яблука достигли й почали падати.
Наталія ВІТРЕНКО, 60 років, голова Прогресивної соціалістичної партії України:
– Наше суспільство зараз нагадує копицю сіна. Десь в одному місці підпали – й усе спалахне. Ці нелюди, які всіх інших людей вважають черню, – якраз можуть стати цією іскрою.
Через такі злочини, як миколаївський, я думала би про повернення смертної кари. У всіх інших випадках у нас можуть заплатити чи домовитися й покарання не відбути. А якщо вони знатимуть, що, вчинивши подібне, втратять життя – то, думаю, протверезіють. Сполучені Штати Америки, які весь світ навчають, як жити, спокійно смертну кару використовують. Часом злочинця можна перевиховати. Але якщо одна людина позбавляє іншу життя або честі – вона сама життя не заслуговує.
Суспільство відгукнулося на цей інцидент так бурхливо, щоб влада нарешті зрозуміла: якщо вона не реагуватиме, і мажори й далі наглітимуть – акції протесту розвиватимуться, вже в інших формах і масштабах.
2 
1
Коментарі
38