23 березня на столичному Байковому кладовищі поховали поетесу 80-річну Атену Пашко. Вона була вдовою покійного політика В'ячеслава Чорновола. Померла минулого вівторка від хвороби серця.
— Атена Василівна кожні вихідні приходила на могилу чоловіка, — каже директор кладовища 50-річний Андрій Юхимчук. — Одразу після його смерті попросила, щоб її поховали поряд. Гріх було не виконати її бажання.
Два дні з Атеною Пашко прощалися в греко-католицькій церкві Святого Миколая на Аскольдовій могилі. Принесли півтисячі букетів і вінків. На цвинтар їх привезли у вантажних відділеннях двох ЛАЗів.
— Всю дорогу переживав, щоб гаїшники не тормознули, — каже водій одного з автобусів, його виділила Львівська облрада. — Зі Львова їхали 40 людей. А після прощання у салон набилися не менше сотні. Попросив, щоб депутати підстрахували. То в кожному автобусі їхали по одному. У нас — Кендзьор, а в іншому — хтось із БЮТу.
Шестеро чоловіків виносять домовину з чорного катафалка. Ставлять на дерев'яну підставку біля могили Чорновола. Отець Петро з міста Яворів на Львівщині читає молитву. Він дружив із В'ячеславом Чорноволом і Атеною Пашко.
— Жінки завжди заздрять одна одній і через це сваряться. Вона могла всіх помирити і згуртувати, — каже львів'янка Уляна Тесарівська з організації "Союз українок". Покійна очолювала її з 1991-го по 2001 рік. — Дуже любила жовті троянди. В'ячеслав Максимович дарував їй тільки такі. Якось сказали їй, що жовтий колір означає печаль. Відказала: "Ви неправі. Він символізує інтелект і духовність". Скаржилася, що після операції на очах на одне око зовсім перестала бачити. Але читала газети, спогади шестидесятників. Була в курсі всіх новин.
Поряд із могилою Чорновола місця немає. Перед нею на алеї вирили яму метр на метр. На линвах опускають труну, щоб стала у склеп. Зробили так, щоб не руйнувати пам'ятник.
— Усе життя боролися за незалежну Україну, а тепер доведеться лежати біля кегебістів, — жінка з натовпу киває на сусідні могили.
Ліворуч поховані Герої соціалістичної праці: Іван Ермольєв, Павло Кривель і Євген Попов. Праворуч — письменник Іван Ле.
Нардепи-"бютівці" Михайло Косів, Олена Бондаренко, Юрій Гнаткевич кладуть вінок із білих троянд. На темно-червоній стрічці напис: "Пані Атені від Юлії Тимошенко і партії "Батьківщина".
Збоку стоять сестра Чорновола — 64-річна Валентина Максимівна і нардеп Тарас Чорновіл, його син від другого шлюбу. Старший син В'ячеслава Максимовича — лікар Андрій на похорон зі Львова не приїхав.
— Атена мала гуманітарний нахил. Але батько порадив їй вступати на щось серйозніше. Просто боявся, бо тоді всіх гуманітаріїв засилали в Сибір. Вона вивчилася на інженера лісового господарства. Але натура взяла своє, і Атена почала писати вірші, — розказує Валентина Чорновіл. — Допомагала В'ячеславу видавати "Український вісник". Він кілька друкованих сторінок ховав у рукав і йшов до неї на побачення. Коли брав її за руку, умудрявся передати ці листочки. Потім Атена несла їх до друкарки.
Як же Вам, Жінко, на нарах спиться...
Ви ж не розбійниця, ані не вбивця.
Вам би купатись кожного ранку
У водах, що пахнуть зіллям рум'янку...
Вас на світанку будять конвої,
Ведуть, як бранку, до водопою.
Як же Вам, Жінко, кажуть у очі:
"Руки за спину!" — руки жіночі...
Атена Пашко, травень 1972 року. Вірш опублікований у поетичній збірці "Лезо моєї стежки", 2007. Присвячений правозахисниці Ніні Караванській. Її засудили на чотири роки ув'язнення в таборах суворого режиму за звинуваченням у "проведенні антирадянської агітації та пропаганди".Торік у грудні поезію декламували прихильники екс-прем'єра Юлії Тимошенко під час мітингу біля Лук'янівського СІЗО в Києві
"Регіонали" здавали гроші потайки від начальства
Поминальний обід провели в їдальні Кабінету Міністрів на вул. Шовковичній.
— Розраховували, що прийдуть 100 чоловік, а людей зібралося в два рази більше, — розповідає нардеп-"нунсівець" 70-річний Ярослав Кендзьор. — Довелося в екстреному порядку накривати додаткові столи. Витрати на похорон взяли на себе депутати Верховної Ради. Як тільки дізнався про смерть Атени Василівни, звернувся до парламентського керівництва з проханням зібрати гроші на похорон. В'ячеслав Максимович був людиною, яку сприймали всі, крім комуністів. Тому на це прохання відгукнулися майже всі. Давали від 100 до 2 тисяч гривень. Гроші несли навіть деякі депутати від Партії регіонів. Підходили до мене особисто. Просили не розголошувати їхніх прізвищ, аби не викликати гніву керівництва.
Коментарі